The Musical Moment Podcast

Що ми насправді маємо на увазі, коли говоримо «ідентичність» – і чому це слово сьогодні звучить звідусіль? У новому епізоді говоримо з політологом і дослідником національної ідентичності Богданом Бевзою про те, з чого вона складається, хто її формує і чому вона стала ключовим полем боротьби у сучасному світі. Це розмова про ідентичність не як абстрактне гасло, а як систему цінностей, моделей поведінки та емоційного відчуття приналежності, яка безпосередньо впливає на наші політичні рішення, суспільні конфлікти і здатність діяти як суб’єкт. У випуску говоримо про таке:  чому ідентичність не «виникає сама», а конструюється – і чим це відрізняється від пропаганди; хто сьогодні є реальними дієвцями ідентичності: держава, освітяни, митці, медіа, спільноти; як війна не змінює, а підсилює ідентичність – і які ризики та можливості це створює; чому українська ідентичність сьогодні – це шлях до суб’єктності й відповідальності; і чому Західний світ переживає глибоку кризу смислів, не маючи спільної візії майбутнього. Це епізод для тих, хто хоче краще зрозуміти, хто ми є, ким себе бачимо і чому без цього розуміння неможливо говорити ані про державу, ані про майбутнє.

Як 1990-ті змінили світ мистецтва? Що робити митцю у час війни, коли частина важливих наративів – не на часі, а внутрішня самоцензура змушує замовчувати багато речей? Чому українському мистецтву не потрібна квота на світових виставках? Як митці різних часів переосмислювали себе і світ у моменти великих політичних зрушень? Про все це – складне і часом болісне, але надважливе, ми поговорили у підсумковому у 2025 році епізоді подкасту «Політ над буденністю» з Тетяною Кочубінською – мистецтвознавицею, незалежною кураторкою, авторкою та лекторкою. Тетяна підсумовує головні мистецькі відкриття і тенденції 2025-го, називає значимі для неї імена (здебільшого – сучасні українські), роздумує про те, як митці говорять про війну без документальних інструментів і показу насильства і обережно передбачає, якими будуть мистецькі процеси найближчого майбутнього.

Критичне мислення — це холодний скепсис, чи навпаки — акт свободи?  Гостя цього епізоду —  Ірина Хоменко, філософиня, завідувачка кафедри логіки КНУ імені Тараса Шевченка і лекторка «Культурного Проекту». Говоримо про те, як навчитися мислити критично, але не втратити довіру до світу й людей. У розмові мова піде про таке: що таке критичне мислення простими словами (усвідомлення, «мислення про мислення»); чому емоції й інтуїція не обов’язково вороги — і як перевіряти інтуїцію; найпоширеніші пастки: дихотомічне мислення, упередження підтвердження, ефект Даннінга-Крюгера, катастрофізація; як розпізнати та реагувати на аргументативні помилки (ad hominem, «ти також», хибна дилема) — і що робити, коли дискусія перетворюється на сварку; практичні прийоми для екологічного конфлікту. Це епізод для тих, хто хоче краще розуміти себе й інших у часи інформаційного шуму.

Чому монохромна картина Іва Кляйна може коштувати понад 18 мільйонів євро? Що насправді визначає цінність творів мистецтва – авторство, історія, унікальність чи наша власна потреба залишити слід у світі? Як мистецтво стає свідченням епохи та особистості автора, і чому воно важливе нам сьогодні? У новому епізоді ми говоримо про мистецтво, його цінність і силу переживати час із Ольгою Новіковою – мистецтвознавицею, завідувачкою відділу мистецтва країн Сходу Національного музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків та лекторкою Культурного Проекту. Ольга досліджує мистецтво та культуру Японії, і є кураторкою колекцій японської кольорової ксилографії та декоративних елементів японських мечів. Ми говоримо про те, що таке краса, чи існує універсальне відчуття прекрасного, і як наші емоції, досвід і час впливають на сприйняття художніх творів. Від наскельного живопису до абстракції ХХ століття – кожен твір несе в собі історію, ритуал, культурну пам’ять і певну загадку, яку ми намагаємося розгадати. Мистецтво завжди про людські прагнення, емоції та комунікацію – і навіть через століття воно здатне зачепити нас, викликати захоплення, питання або нові асоціації. У цій розмові ми намагаємось зрозуміти, як і чому одні твори надихають, а інші залишаються загадкою, і чому мистецтво завжди виходить за межі простого «подобається/не подобається». Слухайте новий випуск і подивіться на мистецтво по-новому – так, аби ваші стосунки з ним стали ще цікавішими і наповненими.

Як виглядає Київ сьогодні? Чому він такий різний і що робить його особливим? Як поєднати історію й сучасність, і яким може стати Київ майбутнього — зручним, красивим, людяним? У новому випуску подкасту «Політ над буденністю ми поговорили з архітектором, дизайнером і викладачем КНУБА Глібом Ушаковим про Київ середньовічний і Київ у Другу світову, про його розквіт, війни, пожежі, зміни на гірше і на краще. Київ – неймовірно суперечливе місто: він тисячоліттями залишається могутнім державним, культурним, економічним центром, і тяглість цієї історії можна знайти на його вулицях до сьогодні. Водночас – це урбаністично складне, проблемне, часто незручне для своїх мешканців місце для життя. А ще – це місто-фенікс, яке протягом століть стиралось з лиця землі та оживало наново. Яким є місто сьогодні, як йому адаптуватись до сучасних реалій? Як берегти історію міста і чи можливо побороти проблеми сучасної забудови міста? На всі ці питання шукатимемо відповідь у розмові.

Що спільного між повсякденним життям людей і успішними бізнес-стратегіями? Чи можна «прочитати» культуру – і зрозуміти, чому ми поводимося саме так не лише у приватному житті, а й як споживачі? У новому епізоді «Політу над буденністю» говоримо з Тіною Полек, антропологинею, яка працює на перетині науки й бізнесу. Тіна досліджує, як люди живуть: готують, дивляться серіали, виховують дітей, взаємодіють у школах, офісах і соцмережах. Ці звичні деталі відкривають, що для нас справді важливо – і як це знання може змінювати бізнес, сервіси та суспільство. Антропологія – це не про екзотичні племена, а про наше щоденне життя. Про цінності, які проявляються в дрібницях, і про спробу зрозуміти справжні мотиви людей, а не лише те, що вони готові сказати в опитуванні. Досвід Тіни вилився у курс «Антропологія для бізнесу», на якому вона вчить бізнеси використовувати інструменти антропології для розуміння потреб своїх клієнтів та команд. У епізоді ми обговорюємо: як антропологія допомагає бізнесу розуміти людей і створювати сенсовні продукти; чим антропологічний підхід відрізняється від соціології чи маркетингових досліджень; реальні кейси — від реклами пральних порошків до корпоративних культур; яким є етичний кодекс антропологів; чому український бізнес лише починає відкривати для себе глибинні методи; і як антропологи можуть не просто досліджувати культуру, а й змінювати її на краще.

Є речі, які не зберігаються в архівах. Їх не можна показати в музеї, але вони здатні миттєво повернути нас у минуле, у конкретну кімнату, до конкретної людини. Це – запахи. Вони розповідають про епохи й суспільства, про любов і відразу, про владу, ритуали та інтимність. І навіть мають свою окрему дисципліну – історію запахів, яка досліджує, як пахло минуле. У новому епізоді подкасту «Політ над буденністю» наша гостя – Олена Гапак, дослідниця історії емоцій, сенсорної історії та повсякдення. Ми поговорили з Оленою про таке: як формувалась історія запахів, і як ми будуємо наше уявлення про світ, спираючись на органи чуття; чому архів запахів (якби він існував) не дасть нам розуміння про запахи минулого; як інтерпретації запахів використовували політичні ідеології; про запахи як спосіб гендерного впливу і зокрема як у різні епохи по-різному пахли відьми, святі та повії; і загалом — про те, який величезний чуттєвий світ ми можемо відкрити для себе, якщо звертатимемо більше уваги на цей несправедливо недооцінений сенсорний досвід. А які запахи викликають у вас найсильніші емоції та повертають у минуле?

Памʼять може бути дуже різною: індивідуальною і колективною, усвідомленою і абстрагованою від суті. Сьогодні, під час війни, наймасштабнішої у Європі і найбільш задокументованої за всі часи, існує велика спокуса загубити важливі голоси у гегемонії наративу. Про те, як уникнути спрощення сенсів, про мистецтво у війну і практики памʼятання, ми говорили у новому випуску подкасту «Політ над буденністю» з Галиною Глебою – історикинею мистецтва, дослідницею візуальної культури й фотографії, кураторкою виставкових та освітніх проєктів. Також Галина – співзасновниця The Wartime Art Archive і на практиці досліджує те, як мають працювати архіви воєнного часу. У розмові йшлося про таке: чому хвилина мовчання сьогодні – вдала практика вшанування памʼяті, а радянський звичай водити школярів до памʼятників солдатам – не працював; як війна зробила мистецтво ближчим і зрозумілішим суспільству, і як щоденники початку війни стали поширеним мистецьким актом; у чому різниця «гарячої» і «холодної» меморіалізації, і в чому ризики переходу з однієї стадії в іншу; що спільного і відмінного у досвіді нашої війни та балканських воєн. Зрештою, уся ця розмова – про те, як нам бути з усією нашою памʼяттю, скорботою, пережитим досвідом, і як не потонути у ньому та не збайдужіти.

Вино починається з винограду, що проростає з виплеканої виноробом землі. Зрештою, уся історія вина – це історія про те, наскільки чіпко люди, що його зрощують, тримаються за свою землю. На українських територіях вино було багато століть тому – від Трипілля і грецьких поселень. Виноград росте в Україні всюди – а значить, діжки і келихи з хорошим місцевим вином є не лише, як ми звикли вважати, на півдні країни і Закарпатті. Вино роблять всюди – від Тернопільщини і Хмельниччини до Сумщини, Чернігівщини і Донеччини. Гість цього епізоду – ресторатор і амбасадор українських вин Сергій Клімов, який називає Київ столицею вертикальних виноградників і прагне, щоб українських пляшок у наших закладах було більше, ніж французьких чи італійських. У випуску говоримо про історію та культуру українського вина, зміну споживчих звичок, найпоширеніші міфи, вплив регіонів і роль малих сімейних виробництв. Також з’ясовуємо, чому сухі вина увійшли в моду та як українські зразки потрапляють на світові фестивалі. Головний висновок простий: щоб зрозуміти вино, його треба пити й вивчати – у будь-якому порядку. Приєднуйтесь до розмови й діліться улюбленими українськими винами в коментарях.

Як навчитися «читати» мистецтво, а не лише милуватися ним? Чому Боттічеллі досі вражає, а Тінторетто називають першим режисером кіно? І що нам можуть розповісти музичні інструменти на картинах XVII століття? У новому епізоді подкасту «Політ над буденністю» ми говоримо з історикинею і дослідницею мистецтва, лекторкою Маргаритою Стафійчук про таке: як мистецтво відображає час, його цінності, моду, політику і навіть жарти, які ми вже не розуміємо; чому варто пробувати дивитися на картини без підготовки, підписів і створювати про них власні історії; чому Стенлі Кубрик назвав Тінторетто першим в історії режисером кіно; як влада використовувала мистецтво, щоб утверджувати свою велич; які символи на картинах допомагають «зчитати» приховані меседжі та історії; чому вас може не вражати геніальне мистецтво, але з вами все гаразд. Цей епізод – про те, як мистецтво допомагає зрозуміти минуле, сучасне, вічне і себе.

Clare and Matt investigate the idiom "an arm and a leg."

Matt tells Clare we're doing a podcast on songs that make us cry. Then Matt plays a little surprise that definitely makes Clare cry. Happy Birthday Clare!

Our duo explores the frightening world of the job hunt process with a certain level of moronic distance.

Matt and Clare take a drive to nowhere.

Matt interviews an historian about a forgotten holiday.

Matt and Clare went into the week with one concept, but quickly threw that away when a man wearing a red hat became President.

This week Pete presents City on the Hill by Desaparecidos. Check out the song on Apple Music: https://itun.es/us/hXvu6?i=978410570 Learn more about the band: http://www.desaparecidosband.com