A. Куприн "Яма", ч.1,гл.I

Одразу кажу, що у вступнім слові до цеї "серії" не переказуватиму "Пилипка Поверхамхапайка" - "Вікіпедію". Оці перші лапки певний вказівник "для тих, хто знаючі". Без поточнень:) Зазначу два вагомих факти. Неподалік цеї вулиці був жив коли ходив до школи. Ближче ніж місце дії твору стояв іще за тих років двоповерховий будинок, їх було скількись на тій вулиці, в якім жив малий Малевич, той самий, але не знав того довго, мало не до того відтинку прожитого киювання коли доля подарувала участь у відкритті пам'ятного знаку на честь чорноквадратника, хоча мене він глибинно вразив безстрашшям скакання його червоної кінноти на виставці "Moscou - Paris". Пограюся із "барвистими намистинками" ще скілька крихток часу. Будинки розпусти, виставлені на овид у повісті, прийняли насельниць Андріївського узвозу, звідкіля їх роками випроваджував аби куди подалі од церкви, що стоїть горів, один із декабристів, який після "сібірскіх руд" глибинно процерковився й так і не здужав призвичаїтися до сусідства протилежностей. Чи варто нагадувати хто іще жив на тім узвозі. І на скількох сторінках у певнім розумінні генебного роману постала та витка вулиця та милий серцю Майстра дім із почасти лишень вигаданими насельниками. Безкінечна гОрдіївщина не до розрубання, а до внутрішнього пантрування цього поля піль... P.S. спробую розмістити отаке посилання "для тих, хто знаючі" - buymeacoffee.com/jurijstaniJ