А. Куприн "Яма", Ч.I, гл.6

По дванадцятій ночі знову рушив оце рекордувати, але не став назовні до снігу та ночі виходити, а сів до столу , як виніс доволі чутного цокання будило на кухню, причинив двері, але навішені двері вужчі, тож прозираєсь у доволі широченьку непричинену смугу дещиця кухняного "скарбу", ат, щось я задОвжився у письмословнім доданку, а хотів лишень пояснити як ця от частина втрапила в Анкор і вибачитися за маломожливе та все ж втрапляння винаявлення ходи часу...:)