«Я люблю тебе…» — Читаю Аттилу Могильного — Київські контури

Я люблю тебе,тому що все змішалося —і вітер хитає руді поїздипо всій країніз кінця в кінець.І все жз того, що мене оточує,я люблю запах твоїх парфуміві вулицю, якою ми йдемо,люблю робити тебе щасливоюі розуміти раптову ніжність твого тіла,люблю наші прості і точні слова,що означають предмети,яких ми торкаємось,музику для танців і спогадіві посмішки друзів,які кажуть, що нам пощастило.Але інодія зустрічаю тебевже лише випадковов натовпі,серед парасольок і вологих плащів,зупиняю,слухаю твої докориі запрошую разом провести вечір,і згодом,залишившись наодинці,ми замовкаємо,тільки півколамипадає світлона наші обличчя.~ Аттила Могильний