Я в безпеці, але мені соромно/спецепізод

У багатьох зараз відчуття того, що все, що він робить, будучи в безпеці, немає жодного сенсу. Люди, які перебрались чи залишились у містах, де немає вибухів почувають себе так само погано, як ті, хто під реальною загрозою. Вони не можуть жити звичайне життя, спати в комфортному ліжку та їсти теплу їжу, коли хтось інший ховається у бомбосховищах. Все це ознаки синдрому провини вцілілого. Нині його проживає велика кількість українців, які виїхали закордон чи у відносно мирні міста.   Чому хтось відразу кинувся волонтерити, поширювати інформацію та робити все що завгодно, аби бути корисним держав зараз, а хтось завмер і не знає, що далі може робити? Ми зібрали історії мешканців різних куточків України, які проживають цей стан та намагаються з ним впоратись та підтримують країну у будь-який можливий спосіб. Розібратись із цим явищем та тим, як воно працює нам також допомогла психологиня Аліна Касілова Невдовзі вийде 2 частина цього епізоду про людей, які були змушені виїхати за межі країни. p.s. якість не найкраща, адже робили епізод в польових умовах)