Євангеліє - Слово благодаті для нас (Луки 4:21-32)

Текст проповіді Луки 4:21-32 21 І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! 22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів? 23 Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі. 24 І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй. 25 Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, 26 а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки. 27 І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина. 28 І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом. 29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його... 30 Але Він перейшов серед них, і віддалився. 31 І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах. 32 І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.