Костюм "Гарної Дівчинки"

Всі ми граємося в ігри з людьми: соціум наче величезна пісочниця, де Гоффман з драматургічною соціологією невпинно спостерігає за нашими перевтіленнями зі справжніх нас на кращих, миліших, зліших, будь-яких інших себе. Навіщо нам цей театр одного актора? Мені — для швидкого дофаміну та відчуття "схвалення", що працює як агресивний допінг. Та чи надовго вистачає маски "гарної дівчинки" і коли її треба зривати? Вихід із зони соціального схвалення наче маленький політ-конфлікт: страждають люди, гинуть соціальні звʼязки (звісно, з наявністю раптових жертв серед здорових комунікацій), можливо, потребується евакуація до нового кола спілкування. Проте, як і завжди, злам однієї системи веде до побудови нової, але куди саме отримують кривтки "колішні гарні дівчата" після агресивного зриву масок?