Ліна Костенко "Маруся Чурай" (уривок)

Фото: Ірина Данчук - Light U Studio Модель: Зоя Півень Читає Оксана Смільська ...Вже й воду брала з іншої криниці, а вже й не знала, де себе подіть. Дівчата потягли на вечорниці, то я й пішла, щоб дома не сидіть. Вони собі жартують з парубками, а я сиджу, самотня, при стіні. Пряду куделю. Не зберусь думками. В мені умерли всі мої пісні. Вони ж співають про якусь кирею, про те, що хтось когось занапастив. Я оступіла: Гриць прийшов із нею. Мене побачив — очі опустив. Враз поповзли по вилицях рум’янці. Очима більше не стрічались ми. Він танцював із Галею, і в танці мов щось топтав і нищив чобітьми. Воно було на танець і не схоже, ті корчі мук у синім кунтуші. Аж хтось тоді сказав: — А не дай боже так танцювать навиворіт душі! Мінились тіні на чолі блідому. Кресав гопак вогонь з-під підошов. Я тихо вийшла. І пішла додому. Не бачив Гриць. Навприсядки пішов. ...Мені всю ніч в очах це маячіло. А після тих проклятих вечорниць пройшло два дні, вже добре споночіло, аж, боже мій! — заходить в хату Гриць.