Детектор медіа говорить

Фільмів про Карпати в нас роблять багато. Засніжені вершини, вікові ліси, стрімкі річки й шалена блакить над усім цим — ідеальна натура. Володимир Бакум у «Бартці», звісно, не оминає цей відеоряд. Є і гори, і ліс. Останній, правда, в цій історії — не тільки велична декорація, а й сировина. Адже головний герой — дільничний лісівник Василь Павлович, який керує лісозаготівельними бригадами, що виконують і державні, й приватні замовлення.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Стрічка «Збори ОСББ», знята в жанрі сатиричної комедії, — це історія про українців, котрі не в змозі домовитися між собою про елементарне. Або я помиляюся, або це рекорд: від «тарілки» до кінотеатральної прем’єри — півтора місяця, — каже Андрій Кокотюха.Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

Мінісеріал «Шлях» — це чернетка для створення нового українського героя. Який зовсім не герой у розумінні теле- й кіноменеджменту, бо часом не впевнений у власних силах, часом боїться, через те шукає порятунку на дні пляшки. Прем’єра відбулася в ефірі «2+2» 5 грудня, до Міжнародного дня волонтера.Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

9 січня у столичному Будинку кіно відбулося перше вручення премії Національної спілки кінематографістів України імені Сергія Параджанова за найкращі дебюти. Започаткувати премію запропонував режисер Дмитро Томашпольський торік, коли відзначалося 100 років від дня народження Параджанова.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

До 130-річчя Олександра Довженка творче об’єднання «Babylon'13» на замовлення Суспільного мовлення виготовило фільм про митця. Це не перший документальний фільм про Довженка, який я дивився, — каже Юрій Макаров. А оскільки Олександр Петрович — це, як би так сказати без пафосу, ціла планета, щоразу з’являються претензії: «а чому про це не сказали?», «а чому це проминули?» На щастя, свіжа прем’єра від Суспільного «О. Довженко. Великий компроміс» Ігоря Іванька й Сергія Тримбача відразу визначає головний драматургійний конфлікт, як і вчили класики, й навіть виносить його в заголовок.Текстову версію читайте тут. Автор — Юрій Макаров.

Наразі в потоці неігрових фільмів про війну показані військові, волонтери, митці, медики, переселенці, іноземні добровольці, рятівники тварин. Але досі не було фільму про нашу залізницю. «Потяг до життя» нарешті закриває цю лакуну.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

На телеканалі ICTV2 вийшла комедія «Друзі за контрактом», створена за підтримки держави. Нова комедія дала привід поміркувати над тим, чому одні різдвяні фільми стають класикою, а інші зникають майже безслідно. Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Режисеру фільму Віктору Іванову вдалося в упаковці сатиричної комедії зняти цілковито антиколоніальне кіно — якщо дивитися україномовний оригінал, який транслювали по клубах, а надалі взагалі знищили, а не російськомовний відомий переклад.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

На Суспільному відбулася прем’єра документального фільму «Якби Чорновіл. Кращий сценарій для України». Проєкт розмірковує над тим, як би розгорталися події, якби на президентських виборах 1991 року першим президентом України був обраний не Леонід Кравчук, а лідер Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл. Він тоді посів друге місце в перегонах, отримавши 23% голосів проти майже 62% за Кравчука.Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

На Суспільному вийшов новий проєкт, присвячений військовій айдентиці.Зазвичай військові підрозділи просто нумерують, але окремі полки, батальйони та бригади за особливі заслуги отримують додаткові іменні назви. Фільм «На честь» розповідає, на честь кого чи чого називають підрозділи та що означає їхня символіка.Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Історія геноциду українців – Голодомору і нинішньої війни, – свідками якого стали в різні часи члени однієї родини іноземців. Для режисерки Марини Ткачук «Сімейний альбом» став повнометражним кінодебютом. Фільм насичено зустрічами й розмовами з українськими героями та героїнями, ретельно дібраними й документально підтвердженими фактами; головна героїня фільму, британська фотографка Самара Пірс веде схвильований закадровий монолог, і кожному її твердженню Марина знаходить візуальний відповідник.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

На телеканалі «1+1 Україна» вийшов документальний фільм «Трибунал для Путіна». Цього разу ТСН дослідила перспективи суду над військово-політичною верхівкою Росії за розв’язування війни в України. У міжнародному кримінальному праві за це відповідає стаття «злочин агресії» (або «злочин проти миру»), яка є найважчою серед усіх. Україна наполягає саме на цьому обвинуваченні, адже всіх інших воєнних злочинів — викрадення дітей, страт полонених, бомбардування лікарень, житлових будинків і електростанцій — не сталося б, якби Путін і його найближче коло не ухвалили рішення вдертися на територію нашої держави.Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Родина українських туристів — тато Роман, мама Анастасія, дочка-підлітка Софія та син Федір — проводять відпустку на острові Тенеріфе, на Канарському архіпелазі. Сонце, океан, пальми, пляжі, гори. Але одного ранку приходить звістка про повномасштабне вторгнення Росії. І туристи перетворюються на біженців. Як громадянський вчинок цей фільм справді вдався, — каже Дмитро Десятерик. Так, драматургічна розхитаність не дозволяє віднести «Під вулканом» до здобутків Даміана Коцура; та все ж образи заскочених війною українців створені тут із переконливістю, про яку переважна більшість наших режисерів може тільки мріяти.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Віднедавна випуски одного проєкту, серіалу, контент певного жанру тощо вже не лише «заливають» на ютуб або ставлять багатогодинними блоками в ефірі, а й «запаковують» в окремі канали на ОТТ-платформах, які називають FAST.Текстову версію читайте тут. Авторка — Наталія Данькова.

Новий фільм Юрія Речинського Dear Beautiful Beloved («Дорогі прекрасні кохані») — це три паралельні оповіді. Перша починається на прифронтовій території, звідки британські волонтери Елізабет і Джон мікроавтобусом вивозять літніх і маломобільних людей. Друга теж стартує неподалік від «нуля»; герої цього сюжету — волонтери, що вивозять тіла загиблих захисників України. Нарешті, третя історія — про матерів із дітьми, яких війна змусила терміново виїхати за кордон. Стрічка Юрія Речинського належить до того типу фільмів, у яких автори, максимально усунувшись від подій, просто фіксують їхній плин.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Історія онлайн-медіа «Бердянськ 24», більш відомого як Brd24, розпочалась у 2010 році. Ідея створити міський новинний сайт виникла в людини без журналістської освіти та без жодного медійного досвіду. Звати цю людину Віталій Швець, і сьогодні він керує порталом, який уже 14 років розповідає про події в невеликому приморському місті в Запорізькій області. Останні два роки робить це, перебуваючи за межами Бердянська, звідки редакції довелося виїхати після того, як місто окупували росіяни.Текстову версію читайте тут. Авторка — Ольга Чорна.

Фільм Лесі Дяк «Татова колискова» порушує болісну тему адаптації ветеранів бойових дій до мирного життя. Леся Дяк заснувала власну продюсерську компанію «Драма Фрі», в якій і зняла свій повнометражний дебют «Татова колискова», що є копродукцією України, Румунії та Хорватії. Картина нагороджена призом HBO на кінофестивалі Last Stop у Трієсті та спеціальною відзнакою за найкращий перший повнометражний фільм на фестивалі Doclisboa в Лісабоні.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

21 листопада у столичному Будинку кіно відбувся прем’єрний публічний показ документального фільму «Йона. Голодне марення» до дня вшанування пам’яті жертв голодоморів різних років. На другому поверсі Будинку кіно, біля кінозали, усіх відвідувачів зустрічала героїня фільму — українська художниця болгарського походження Йона Тукусер. Зі своєї рідної Бессарабії вона привезла зерно, кожному глядачу вручивши пляшечку з ним — «Візьміть, будь ласка. Це зерно надії». Чому саме так вона назвала привезене з півдня зерно, Йона Тукусер пояснила, презентуючи стрічку. Серед історій, які їй розповідали свідки штучного голоду 1946-47 років, була й та, яку Йона назвала «Історією про надію». Текстову версію читайте тут. Авторка — Оксана Наумова.

Свого часу на Позняках у Дарницькому районі Києва переважали одноповерхові будинки. Майже весь приватний сектор зник із початком масової забудови передмість Києва у 1980-ті роки. Однак у виярку серед одноманітних панельних висоток за адресою Батуринська, 12 вижив цілий хутір. З незвичайною хазяйкою. Чи, радше, надзвичайною. Повнометражний дебют Аделіни Борець «Квіти України» — один із найкращих документальних фільмів сезону — про власницю обійстя між житловими висотками. Наскрізного сюжету тут нема: просто труди й дні воїтельки, яка любить свою землю у всіх сенсах — від власної ділянки до України. І не здається перед будь-якими халепами.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

На каналі «1+1 Україна» відбулася прем’єра 24-серійної мелодрами «Реванш» виробництва «Артформс продакшн». Героїня серіалу Валентина Коваль може похизуватися вельми заплутаним і драматичним життєвим шляхом, на якому її спіткав класичний набір «мильно-оперних» бід. Зрада коханого та найкращої подруги, наклеп, втрата робіт, свободи й дитини. Розв’язка цієї історії відповідна. Справедливість буде відновлено, дитину знайдено, а коханого обрано нового, кращого за першого.  Та попри нудний анонс, «Реванш» вартий уваги. Звісно, це стосується поціновувачів жанру, бо решті там у будь-якому разі робити нема чого.Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

В американському фільмі-лавреаті Каннського кінофестивалю показали так званого хорошого росіянина, а також залучили акторів із держави-агресорки. Про фільм «Анора» за участі російських акторів, нагороджений у Каннах «Золотою пальмовою гілкою», у нас писали багато, однак радше в (гео)політичному ключі. Для української авдиторії нова робота Шона Бейкера зі зрозумілих причин лишається недоступною. Мені як голосувальнику на цьогорічному «Золотому глобусі» випало подивитись «Анору» — і я хочу розібрати цей прецедент детальніше, — каже Дмитро Десятерик.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Суспільне створило цикл меморіальних документальних розповідей про захисників і захисниць України «Імена». Кожна історія шестисерійного циклу «Імена» є відтворенням життєвого шляху героїв і героїнь, їхніх цінностей і ролі за допомогою спогадів рідних, друзів, колег, а також їхніх щоденників і листування. Усі герої проєкту — представники різних національних спільнот України, що є свідченням того, що за незалежність і свободу спільно борються всі українці, попри етнічне походження. Текстову версію читайте тут. Авторка — Оксана Наумова.

Продовження «Прикордонників», перша частина яких стартувала 1 жовтня на платформі кіно і телебачення «Київстар ТБ» до Дня захисників і захисниць України, анонсувалося там же 1 листопада. Проте завершення довелося чекати на місяць довше, до 2 грудня. Але цього разу перший український серіал про прикордонну службу пішов широким фронтом. Майже одночасно повна версія стартувала на НТН, який значиться в титрах виробником, на «Київстар ТБ» та на Netfliх. Перший український серіал про прикордонну службу передбачуваний, як переважна більшість продуктів масової культури. Проте така передбачуваність — не гріх. Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

«Моя прекрасна колонізація» — так називається новий публіцистичний фільм, чия прем’єра відбулася на каналі Миколи Княжицького 24 листопада. «Моя прекрасна колонізація» — фільм, поза всяким сумнівом, потрібний, важливий, дочасний і правильний з усіх точок зору. Проблема одна: автори зайшли на поле, яке топче чимало ніг. А отже повторів важко уникнути. Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

Україна має відійти від ілюзій, що якась зовнішня сила допоможе їй досягти мети. Для цього важливо усвідомлювати, що питання «розвалу Росії» чи «повернення до кордонів 1991 року» не мають сенсу як цілі комунікаційної політики.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Золотухін.

«Учень. Історія Трампа» (The Apprentice) — американський дебют режисера Алі Аббасі за сценарієм Габріеля Шермана. Фільм досліджує бізнес-кар’єру Дональда Трампа в Нью-Йорку в 1970–1980-х роках. Наскільки цікаво глядачам за межами США знати про генезу цього, як би м’якше сказати… феномена? Сходження до багатства і влади, ціна великої кар’єри — вічні сюжети. А в Україні, на додачу — звісно, не від хорошого життя — особистість Трампа є темою надто злободенною.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Мінісеріал Дениса Тарасова «Евакуація», прем’єра якого відбулася в ефірі «2+2», а пізніше — на каналі «Дім» попри зауваги є хай не вікопомним чи шедевральним, але доволі міцно зробленим продуктом, котрий відповідає вимогам до соціально вагомого контенту.Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

На початку листопада відбулася прем’єра документального фільму «USA-UA: Секретні файли Білого дому», що досліджує історію відносин України та США. Авторкою проєкту є спеціальна кореспондентка «ТСН» в Америці Ольга Кошеленко. Документальний проєкт дослідив відповідальність США за події в Україні, а заразом і роль українського народу в американсько-українських відносинах.Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Сьогоднішня війна багато в чому «знищила» статус старих інструментів управління, але коли вона закінчиться, вони знову прийдуть. З цієї причини треба бути готовим до них. І одним із таких інструментів була і буде пропаганда. Масова свідомість відрізняється від індивідуальної, вона потребує свого підходу. І пропаганда якраз є розмовою з масовою свідомістю.Текстову версію читайте тут. Автор — Георгій Почепцов.

У 2024 році Україна — у першій десятці світового рейтингу благодійності Charities Aid Foundation (CAF), маючи сьоме місце. Пропагандисти Кремля всіляко намагаються знеславити ініціативність українців і кажуть, що вони «втомлюються» або їм уже «набридло» донатити. Деякі висміюють збори, інші — звинувачують тих, хто ініціює збори, у корупції та відмиванні грошей. Тобто намагаються зробити все, щоб посіяти недовіру в українців до самих же себе. Розповідаємо, як українці жертвують та чи справді показники «зменшилися» й навіщо росіянам спекулювати на темі грошей.Текстову версію читайте тут. Автор — Орест Сливенко.

Що відчуває людина, яка повертається з війни в тил? – Найбільш гостре та болюче сьогодні питання української реальності. Його делікатно уникають ЗМІ. Суспільство завмерло в очікуванні, коли зміни, які поступово накопичуються, вибухнуть, адже повернення з війни в умовах, коли кожен перший ветеран має ПТСР, аж ніяк не означає повернення до мирного життя.Текстову версію читайте тут.

5 листопада відбулася закрита зустріч радника Президента України з питань комунікацій Дмитра Литвина з організаціями, що працюють у сфері протидії дезінформації та інформаційної безпеки, яких зібрала громадська організація «Детектор медіа». Зустріч в Укрінформі модерував Вадим Міський, програмний директор ГО «Детектор медіа». Радник президента розпочав із того, що «держава не має бути єдиним суб’єктом на інформаційній арені», підкреслив важливість залучення громадянського суспільства та вислухав пропозиції учасників.Текстову версію читайте тут.

На телеканалі ТЕТ відбулася прем’єра нового реаліті-шоу «Найкраща оселя». Творці проєкту на сайті каналу пишуть, що в шоу власники незвичайних осель змагатимуться за звання переможця, а глядачі, як обіцяють у релізі, «отримають свою порцію гострих відчуттів». На відміну від інших реаліті-шоу, де учасники ходять у гості одне до одного, в цьому шоу вони збираються разом у студії, де дивляться та коментують попередньо записані візитівки, в яких вони самі показують знімальній групі каналу їхні помешкання. Текстову версію читайте тут. Авторка — Ірина Валюк-Антонішена.

У рамках восьмого фестивалю «Київський тиждень критики» відбулася церемонія нагородження сьомою Національною премією кінокритиків «Кіноколо». Премія названа на честь журналу «Кіноколо», що виходив у 2002–2008 роках і був відроджений цьогоріч. Схоже, очікуваний провал кіноіндустрії та подальше «безкартиння» не настали чи принаймні відклалися, — каже Дмитро Десятерик. Всупереч війні, всупереч шкідницькій культурній політиці держави. Українські кінематографісти виявилися достобіса живучими й винахідливими.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Бетмен як один зі знакових персонажів попкультури є ровесником Другої світової. Людину-Кажана створили 1939 року Білл Фінгер і Боб Кейн. Автентичний Бетмен, хто б і коли не втілював дотепер цього персонажа, — супергерой, борець за справедливість, який протистоїть злочинності. Не дивина, що військові часто обирають собі позивні з переліку верифікованих супергероїв. Ідеться не лише про українських військових, котрі за визначенням кіборги, залізні люди чи інші втілення захисників, котрі не нападають, а захищаються й захищають. Ворогам ніхто не заборонить вважати себе борцями за справедливість. Власне, це росіяни й озвучують, видаючи свою агресію за «звільнення від нацистів» і «захист російськомовного населення».Зняти з нього маску, встановити особу та показати глядачам узялася редакція розслідувань Суспільного. Результат роботи — документальний фільм «Позивний Бетмен: таємниця Василівського блокпоста» — було представлено 19 жовтня на ютуб-каналі «Суспільне. Новини». Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

На початку жовтня відбулося відразу дві серіальні прем’єри про війну — «Евакуація» на «2+2» виробництва 1+1 Production fiction і «Потяг» на «1+1 Україна» виробництва Ukrainian Producers Hub. Обидва проєкти створені за підтримки держави та мають деякі інші спільні риси. Це мінісеріали в жанрі роуд-муві, що присвячені евакуації цивільних після повномасштабного вторгнення. В першому проєкті герой намагається вивезти доньку з окупованого Маріуполя, в другому події відбуваються в евакуаційному поїзді, що прямує на захід країни.Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Чатботи з генеративним штучним інтелектом на кшталт ChatGPT стали причиною буму, або «весни» штучного інтелекту. Зростання інвестицій у ці інструменти з одночасним дуже оптимістичним прогнозом щодо доходів від ШІ призвели до того, що ця технологія поступово стає невіддільною частиною не лише бізнес-процесів, але й освіти, правоохоронної діяльності чи розваг. Поки ЮНЕСКО та Всесвітній економічний форум роздумують, як ШІ революціонізує освіту, він стає звичною технологією для дітей різного віку. Для підлітків ChatGPT та аналоги є помічниками не лише в навчанні, але й у створенні порнодипфейків і булінгу однолітків. Надаємо покрокову інструкцію, як захистити себе у випадках незаконного використання вашого фото з метою створення порнографічного контенту.Текстову версію читайте тут. Авторка — Надія Баловсяк.

Аналізуємо, яку інфраструктуру для боротьби з дезінформацією створили у Західній Європі, зокрема, у державах Бенілюксу, Центральної, Західної та Північної Європи. А також Республіки Ірландія та Сполученого Королівства. Усі аналізовані держави, крім Сполученого Королівства та Норвегії, є членами Європейського Союзу. Тому захист від поширення дезінформації, окрім національного законодавства, державних і недержавних ініціатив забезпечується нормами й інституціями ЄС. Зокрема, Digital Services Act, заходами координації комунікацій і протидії поширенню дезінформації через соціальні медіа. Цими діями ЄС добивається змін поведінки соціальних медіа, щонайпізніше від 2015 року.Текстову версію читайте тут. Автори — Поліна Барановська, Артур Колдомасов, Олексій Півторак.

Росія не вперше залякує світ застосуванням ядерної зброї. 24 лютого 2022 року Путін, оголошуючи повномасштабне вторгнення в Україну, застеріг міжнародну спільноту від протидії російському нападу та сказав, що «Росія залишається однією з найпотужніших ядерних держав». Натяки та погрози застосування ядерної зброї на адресу України та Заходу, зокрема США, з боку Кремля неодноразово лунали після початку повномасштабної агресії Росії. У червні 2024 року російський президент уже говорив, що Росія готова внести зміни у свою ядерну доктрину, хоча на той момент він «не вбачав у цьому необхідності». А 25 вересня цього року зміни до російської ядерної доктрини, викладеної у 2020 році, все ж внесли. Автор численних погроз застосувати ядерну зброю експрезидент Росії Медведєв у своєму телеграм-каналі назвав це «подією, яку чекали». Як російські пропагандисти подавали зміни до ядерної доктрини Росії.Текстову версію читайте тут. Автор — Віталій Михайлів.

Попри часткове відновлення ринку реклами, медіа виживають завдяки донорським коштам. А також намагаються розв’язати величезну проблему кадрів. Дискусія на National Media Talk. У третій рік повномасштабної війни грантові кошти складають левові частини бюджетів медіа. Але чи стали вони порятунком для незалежних редакцій? Які ресурси легальних доходів доступні українським медіа зараз? Яка бізнес-модель має перспективи для виживання? І які ресурси будуть визначальними для виживання медіа у найближчий рік — гранти, електрика чи люди?Текстову версію читайте тут. Авторка — Наталія Данькова.

Кабінет міністрів уніс до парламенту законопроєкт про заборону використання в Україні програмних продуктів, розроблених в Росії та інших країнах, проти яких запроваджені санкції. Його ухвалення та реалізація, пояснюють автори документа, необхідні, щоб посилити захист державних інформаційних ресурсів і персональної інформації жителів України, а також убезпечити інформаційно-комунікаційні системи країни від кіберзагроз. Чому не дали результату всі попередні спроби викоренити з українського цифрового простору російський софт і чи можна очікувати, що це вдасться зробити у разі заборони на законодавчому рівні? «Детектор медіа» шукав відповіді на ці питання разом із представниками українського IT-бізнесу.Текстову версію читайте тут. Авторка — Ольга Чорна.

Комікси в США з’явилися ще наприкінці дев’ятнадцятого століття, але насправді популярними вони стали лише у 1930-х роках — із появою супергеройських коміксів і початком так званої Золотої доби (1938—1956).Саме тоді почали виходити серії Detective Comics (1937) та Action Comics (1938): невдовзі головним героєм першої став Бетмен, а у другій уже з першого випуску був Супермен. Обидві видавала компанія Detective Comics, яка згодом стане DC Comics. А у 1939 році свою першу серію випустила компанія Timely Comics, перший комікс якої мав на обкладинці назву Marvel Comics — згодом саме цю назву буде мати компанія-видавець. З часом обидві компанії отримали визнання та створили тисячі персонажів, деякі з них стали відомими у всьому світі. Але мало хто задумувався, в чому причина їхньої популярності, чому саме вони, а не десятки інших, сподобалися аудиторії. Зараз вони — невіддільна та звична частина маскульту, але в момент появи кожен з них був викликом або відповіддю на страхи, очікування та зміни в суспільстві (а іноді слугував пропаганді). Розповідаємо справжню біографію супергероїв, автори яких при створенні персонажів реагували на суспільний запит і політичну ситуацію у світі, а також (свідомо чи ні) надавали їм власні риси.Текстову версію читайте тут. Автор — Ігор Наджафов.

Історія тижневика «Волинська газета» бере початок із 1995 року. Щоправда, називалася тоді обласна газета «Досвітньою зорею», а своє нинішнє ім’я отримала у 2005-му, коли головним редактором видання став Володимир Данилюк. Він урятував газету, керівництво якої під час Помаранчевої революції підтримувало регіоналів, від фінансового та репутаційного банкрутства, а згодом, у 2017 році, вивів з-під опіки владного засновника. У перші дні широкомасштабного вторгнення Володимир Данилюк мобілізувався, ставши заступником командира з морально-психологічного забезпечення одного з батальйонів територіальної оборони ЗСУ. Понад два роки газета мусила функціонувати без керівника. А з червня 2024 року виконувати обов’язки головреда почала Ольга Данилюк — дочка Володимира, яка тільки-но завершила навчання в Інституті журналістики Київського національного університету.Текстову версію читайте тут. Авторка — Ольга Чорна.

84% учасників останнього опитування USAID-Internews знають про існування дезінформаційних матеріалів. Більшість думає, що може їх розрізнити. Проте тільки 8% респондентів зуміли відрізнити правду від брехні. Загалом 57% опитаних не сприймають дезінформацію як нагальну проблему. На що звернути увагу журналісту, який вчиться спростовувати брехню.Текстову версію читайте тут. Авторка — Марта Ониськів, менторка Агенції «Або».

Візит Джозефа Байдена до Німеччини мав стати першим офіційним візитом президента США до важливого європейського союзника за всю його президентську каденцію. Програма також передбачала продовження турне Європою та, згодом, деякими країнами Африки (наприклад, Анголою). Проте наближення урагану «Мілтон», який може увійти до трійки найбільш руйнівних за останнє століття, та загострення передвиборчої боротьби у штатах, що коливаються (swing states), кардинально змінили плани очільника Білого Дому. Розбираємося, як відреагував російський агітпроп на перенесення зустрічі у форматі «Рамштайн». Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Пилипенко.

У Києві відбулася ХVІ Всеукраїнська конференція журналістів-розслідувачів, яку щороку організовує Інститут розвитку регіональної преси. Протягом трьох днів журналісти з усієї України обговорювали ризики, з якими вони стикаються у своїй роботі під час повномасштабної війни, обмінювалися досвідом застосування найновіших інструментів у збиранні й аналізі інформації, дискутували про етичні виклики розслідувальної журналістики.Текстову версію читайте тут. Авторка — Ольга Чорна.

Головний об’єкт нерухомості Національної спілки кінематографістів України урочисто відкрив свій 50-й сезон. Церемонія відкриття ювілейного сезону відбулася у вщент заповненій Червоній залі. Про церемонію відкриття, про те, як і завдяки чому Будинок кіно вибирається зі злиднів, а ще й трохи про давнішню історію його життя — в матеріалі «Детектора медіа».Текстову версію читайте тут. Авторка — Олена Чередниченко.

20 вересня Офіс Генерального прокурора повідомив про 266 фактів підпалів автомобілів військовослужбовців і волонтерів. За словами голови Національної поліції Івана Виговського, це акції російської ФСБ, для яких вербують українську молодь. Так, відомо про понад 50 випадків вчинення підпалів автівок саме неповнолітніми. У більшості випадків паліїв військового майна в Україні та Європі координують через месенджери. Найчастіше вона та колеги-правоохоронці згадують про телеграм. Аналітики Центру досліджень «Детектора медіа» знайшли таких вербувальників у месенджері. Розповідаємо про механізм вербування та як ці підпали живлять російську пропаганду.Текстову версію читайте тут.

Як проросійські телеграм-канали писали про кадрові перестановки в Кабінеті Міністрів України. 4—5 вересня Верховна Рада відправила у відставку шість міністрів і призначила дев’ять нових. Унаслідок кадрових перестановок п’ять міністерств отримали нових очільників замість виконувачів обов’язків, проте Мінреінтеграції залишилося без міністра після відставки й призначення Ірини Верещук заступницею голови Офісу Президента. Очільниками трьох міністерств стали колишні заступники голови ОП Андрія Єрмака. Текстову версію читайте тут. Автор — Арсеній Субаріон.

На каналі «1+1 Україна» вийшов новий серіал «Сталеві нерви» — мелодрама спільного виробництва України та Латвії. У центрі сюжету — молода лікарка, що допомагає власнику великого агропідприємства, а також любовні та детективні інтриги. Серіал відрізняється від попередніх робіт сценаристки Тетяни Гнєдаш, приділяється увага сильній та незалежній жіночій героїні. Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.