BiblioBooks

Поетичний марафон бібліотек України і Польщі, присвячений Міжнародному дню рідної мови

Дo увaги наших читaчів у рубриці "Книжковий компас" прoпoнуєтьcя відгук на книгу Джесіки Дей Джордж "Сонце і Місяць, Сніг і Лід".

Цікаві книги юнацького абонементу Сумської міської центральної бібліотеки ім. Т.Шевченка

Оздоровчий проєкт Інклюзивної бібліотеки-філії №11 Сумської публічної бібліотеки

Дитячо-юнацький простір Сумської центральної бібліотеки ім. Т. Шевченка представляє орієнтир в книжковому морі - "Книжковий компас"

Поетичний флешмоб "Слова, що не мовчать: Голоси культури", проведений Сумською публічною бібліотекою до Дня української писемності та мови

Улюбленій бібліотеці сумчан - Центральній міській бібліотеці ім. Т. Шевченка виповнюється 75 років. Це великий і славний шлях досягнень, перемог і читацької любові і відданості.Про 75 років історії бібліотеки розповідає відео "Магія Бібліотеки Шевченка". Запрошуємо ознайомитись!

З нагоди 75-річного ювілею та Всеукраїнського дня бібліотек улюбленуЦентральну міську бібліотеку ім. Т. Шевченка м. Суми вітають читачі

Вірші сумських поетів Олександра Вертіля, Надії Позняк та Ігоря Стрельцова про незламні прифронтові Суми до Дня міста читає Наталія Устименко

Про чудове свято - День Матері - розповідають фахівці Інклюзивної бібліотеки-філії № 11 Сумської публічної бібліотеки

Вірш Оксани Забужко читає Наталія Устименко

Літературну дегустацію "Книжкові смаклики" презентують фахівці бібліотеки-філії №2 Сумської публічної бібліотеки

Літературно-мистецький Адвент-календар Місяцеліку "ВЕЛИКДЕНЬ" від Молодіжної бібліотеки №8 Сумської публічної бібліотеки.

Літературно мистецький "Адвент-календар Місяцеліку "БЛАГОВІСТ ВЕСНИ"Народознавчий клуб "Соло-душки" Молодіжної бібліотеки-філії № 8 Сумської публічної бібліотеки зустрічає свято Благовіщення

1965 року у Сумах народився П’ятаченко Сергій Васильович — український науковець, філолог, фольклорист, краєзнавець, педагог, поет, художник, громадський діяч, голова Сумської обласної організації Національної спілки письменників України.Щиро вітаємо Сергія Васильовича з ювілеєм! Бажаємо довгих, щасливих, натхненних літ під мирним небом!

Місця, пов’язані з перебуванням Тараса Шевченка на Сущині.Джерело: Інтернет

Вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну...»

Документальний фільм-трилогія присвячений Тарасу Шевченку.Частина 2. Поступ

Документальний фільм-трилогія присвячений Тарасу Шевченку. Серія 3. ВоскресінняАвтор сценарію: Дмитро ЛомачукРежисер: Дмитро ЛомачукНіби з висоти пройдешніх років перед нами постає образ Великого Кобзаря. З однієї сторони це звичайна людина, яка фізично нічим не відрізняється від мільйонів інших своїм земним життям - з похвалою і карою, з помилками і здобутками. З іншої - Постать, яка височіє над всім світом - Геній, Пророк.

Документальний фільм-трилогія присвячений Тарасу ШевченкуЧастина 1. Віра

Документальний фільм Сергія Сироваткіна "БУДАПЕШТ".Частина 2 (естонською мовою)

Документальний фільм Сергія Сироваткіна "Будапешт"Частина 3 (болгарською мовою)

Літературно мистецький "Адвент-календар Місяцеліку" "СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ, прикмети, приказки, повір'я" в бібліотеці-філії № 8 Сумської публічної бібліотеки у виконанні клубу "Соло-душки".

«Абу-Касимові капці» — поетична казка українського письменника Івана Франка, в основі якої східний (арабський) сюжет. Вперше казка побачила світ у журналі «Дзвінок» 1895 року під назвою «Абу-Каземові капці» і мала великий успіх у читачів. Того ж року поема вийшла у Львові окремою книжкою. Поет з гумором розповідає про пригоди старого скупаря багдадського купця Абу-Касима, який ходить брудний, у драному одязі, у старих капцях, тому що не хоче витрачати грошей. Абу-Касим торгував пахощами і славився своєю неймовірною скупістю. Він завжди був злиденно, по-жебрацький одягнений, але найстрашнішим було його взуття, чи як кажуть у Галичині — капці, відомі на весь Багдад. Саме навколо цих страшних капців І. Франко базує весь сюжет свого твору. Абу-Касим, розуміючи наскільки його взуття жахливе, впродовж цілого твору намагається його позбутися, але це йому ніяк не вдається. Кожна його спроба завершується невдачею, іноді комічною, іноді трагічною. Закінчується казка тим, що Абу-Касим втрачає все своє багатство і стає «турецьким святим» — дервішем-жебраком, який до кінця життя ходить з тими капцями на плечах. А коли помер, то з ними його і поховали.

Бібліотекарі Молодіжної бібліотеки - філії 8 були запрошені до учнів 4-В класу ЗЗСО √24 на відкриту виховну годину до дня Соборності. Темою виховного квесту з елементами гри стала "Єдина Україна-єдина родина." Дитячий погляд на соборність – це нагадування дорослим про те, як важливо цінувати єдність і зберігати її. Адже діти вірять у добро, дружбу і те, що разом можна подолати будь-які труднощі. Вони нагадують нам, що соборність починається з маленького – з дружньої розмови, допомоги ближньому чи просто посмішки.

У Молодіжній бібліотеці-філії № 8 Сумської публічної бібліотеки відбулося засідання клубу "Соло-душки" "Січень - зимові свята та обряди " - в рамках літературно-мистецького "Адвент-календаря Місяцеліку". #сумськапублічнабібліотека #Молодіжна_бібліотека_8

Бібліотека – філія №4 (Медіатека) пропонує своїм маленьким користувачам переглянути новорічну лялькову виставу «Замість ялинки гілка». Це повчальна казка, яка вчить формувати навички дбайливого ставлення до рослинного світу, зокрема до хвойних лісів – «легенів» нашої планети. Коли зникне остання ялина – тоді зникне і людина. Не рубай ялинку – прикрась краще гілку!

Народознавчий клуб "Соло-душки" і Молодіжна бібліотека-філія № 8 вітає з Різдвяними святами

У Центральній бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка м. Суми відбулося справжнє святкове диво! До нас завітали вихованці 1-го класу ліцею №33, і вони стали головними героями захопливого різдвяного детективу.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Поселення на цьому місці відоме з 1214 року, хоча знайдено артефакти датовані II тисячоліттям до н. е. 1264 року король Іштван V дарує маєток магістру Аладару, королівському уповноваженому в справах догалицьких князів. Чинадіївська фортеця — кам'яна, з двома кутовими вежами та метрової товщини стінами споруда, зведена в XIV столітті бароном Перені. Добудовували графи Телегді. Володіли фортецею княгиня Ілона Зріні, її син Ференц ІІ Ракоці, графи Шенборни. У 1657 році фортеця була значно пошкоджена польськими військами графа Любомирського, які мстилися угорцям за похід їхнього князя Дьордя II Ракоці на Польщу. Невдовзі замок був відбудований, але як оборонна споруда став втрачати своє значення. Наприкінці червня 1703 року провідник повстанців князь Ференц ІІ Ракоці зупиняється у замку, аби відпочити та перегрупувати військо після поразки у битві під Мукачево. До своєї імміграції у Польщу князь бував тут ще кілька разів. У 1708 році сюди, дізнавшись про наближення ворогів, з Хустського замку перебираються сім'ї феодальних родин, що підтримували повстання. У 1729 році імператор Карл VI дарує великі земельні площі графу Фрідріху Шенборну, у тому числі і замок, який у 1734 році значно перебудовується й набуває вже не оборонних, а палацових рис. Найзначніші перебудови замку відбувалися у 1734 та 1839 роках (остання під керівництвом архітектора Германа Ігнація). В часі Другої світової війни німці зробили у замку в'язницю. Із 1944 року, за часів радянської влади, замок був сільрадою, осідком управління місцевого лісового господарства, військовою частиною і складом автобази, що розташована поруч. У 2001 році замок віддано у концесію художнику Йосипу Бартошу. Він разом із дружиною Тетяною та однодумцями фактично врятував замок від руйнації. Нині відреставровано інтер'єр першого поверху споруди. У замку часто відбуваються міжнародні та місцеві мистецькі заходи. З 2012 року в замку щорічно відбувається міжнародний фестиваль середньовічної культури «Срібний Татош», де сходяться в бою лицарі-реконструктори з кількох країн, зокрема України, Угорщини, Словаччини та ін.

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Червоногородський замок знаходиться у складеному червоноколірними пісковиками глибокому мальовничому каньйоні річки Джурин, що й дало назву місцевості. Каньйон майже колом, наче амфітеатр, оточує високий пагорб, розташований у його долині. А на вершині пагорба, наче з казки постає в усій красі замок ХVІІ століття, перебудований у ХІХ ст. на палац; на жаль він дійшов до нашого часу у вигляді руїни. Біля замку знаходиться Червоногородський водоспад висотою 16 м – найбільший на Поділлі. На берегах каньйону знаходиться нововідкрита печера «Джуринська», а у лісі, в урочищі Пустельня, − печера пустельника, біля якої тече джерело мінеральної води. Перші відомості про Черлений Городок датуються 1351 роком. На початку XVII століття власник Червоногорода, львівський каштелян Миколай Данилович зводить мурований замок з оборонними вежами, оточений муром. У 1648 році замок зруйнували селяни, і в 1665 році на його місці була цілковита руїна. То був занепад замку, який довершили турки з татарами. Після поділу Польщі наприкінці XVІІІ ст. Червоногород переходить у власність австрійського уряду. У 1778 р. ця місцевість була продана урядом Австрії князю Каролю Понінському. Він у 1820 р. перебудовує згідно з проектом архітектора Юлія Захарова замок на палац. Його син перебудував дві вцілілі замкові вежі й надав їм сучасного вигляду. Декор та зубці круглих веж замку виготовляли у Львові, звідки і були привезені на підводах. В одній з веж було збудовано таємний хід, початок якого зберігся і нині. В цій вежі східці на другий та третій поверхи облаштовані всередині стіни. Аж до Першої світової війни палац зусиллями його власниці Марії Любомирської утримався у належному стані і мав славу однієї з найгарніших сільських резиденцій. Його окрасою була вишукана тераса в італійському стилі та колонада з шести кам’яних колон. Всі кімнати були обставлені розкішними меблями, існувала окрема кімната зі старовинною польською зброєю. Оточував палац великий ландшафтний парк із фонтаном та пам’ятниками. Під час Першої та Другої світових воєн будівлі палацу з усіма вишуканими прибудовами та ландшафтними парком було зруйновані. Від нього залишилися лише дві, значно пошкоджені, вежі, поряд збереглися руїни костьолу, перебудованого у XVІІІ ст., а на протилежному схилі каньйону – залишки монастиря сестер милосердя та усипальниця Понінських. Останнього удару по мурах замку завдали 1945 року, коли відбулося зіткнення між з’єднаннями УПА та загонами польської самооборони. Близько 60 місцевих жителів полягло під стінами костелу. Радянська влада наказала розібрати палац для будівництва колгоспу. Свідками величі колишнього міста стали руїни палацу і костелу та старі фото.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Ху́стський за́мок — фортифікаційна споруда, що існувала в XI—XVIII століттях у місті Хусті (Закарпатська область, Україна), пам'ятка архітектури національного значення (№ 210). Замок побудований як угорська королівська фортеця для захисту соляного шляху з Солотвина, зокрема Хустських воріт, і прикордонних районів. Його будівництво почалося в 1090 році та було закінчено за короля Бели ІІІ у 1191 році. Про замок згадує турецький мандрівник Евлія Челебі: «Хустський замок розташований на вершині гори Хасана. Мури його високі і товсті, і своєю могутністю він схожий на фортецю Іскандер, бо висота його вже сягає неба. Житлові будівлі, повернуті вікнами на схід, здіймаються одна над одною. Дахи палаців вкриті кольоровою черепицею, дахи церков — залізом, хрести на них — з чистого золота і так сяють, що в того, хто дивиться на них, втомлюються очі і він змушений, з повагою до них, опускати погляд». На околиці міста Хуста підноситься гора вулканічного походження, на якій в XI—XII ст. збудовано замок-фортецю. З 1281 до 1321 рр. твердиня належала князям Галицько-Волинської держави. У 1480 році угорський король Матвій Корвін дарує замок королеві Беатрисі Арагонській. 1511 року Ласло II віддав Хустський замок з усіма його маєтностями в оренду за 20 тис. золотих угочанському жупану Габору Перені. 1669 року комендант замку Міхай Катона склав його інвентар, куди увійшло 50 гармат, кілька тонн пороху, 3000 ядер у 3 складах. 1709 року в замку відбувався загальнотрансільванський сейм прибічників князя Ференца II Ракоці. У XVI—XVII ст. за Хуст і його замок часто воювали Габсбурґи і семигородські князі, на нього нападали турки і татари. Останній бойовий виступ Хустського гарнізону відбувся в 1717 році, коли солдати атакували 12-тисячну татарську орду поблизу Вишкова. Замок був знищений від удару блискавок під час бурі — одна з них 1766 року потрапила в порохові склади. Жупанат спробував зберегти замок, почав ремонт, але це виявилося безнадійно. 1773 року імператриця Марія Терезія послала свого сина Йозефа оглянути замок. Він розпорядився перевести гарнізон до Мукачевого. 1798 року буря пошкодила останню башту замку. Влада дала місцевій громаді дозвіл розбирати замок на будівельне каміння. 1799 року розібрали східну стіну замку для спорудження католицької церкви та різних офіційних споруд у Хусті.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історя, легенди, таємниці Історія міста Хотин настільки древня, що більшість істориків досі не можуть дійти єдиної версії про дату його заснування. Ймовірний період виникнення поселення Х ст. Але до цього моменту на місці сучасної фортеці активно кипіло життя. Адже до кам'яної споруди на цьому місці діяв дерев'яний форпост, зведений ще Володимиром Великим. Князь надав великого значення форту, як торговому місту та фортеці на південно-східному рубежі. До ХІV ст. місто встигло перейти від Київського до Теребовлянського, Галицького та Галицько-Волинського князівств. При цьому основного свого значення жодного разу не втрачало. Великий князь Данило Галицький в ХІІІ ст. вирішує збудувати кам'яну твердиню, об яку би лютий бусурманин «обломив зуби». Щонайцікавіше, жодному із ворогів не вдалося з першого разу взяти штурмом замок. Це вдавалося тільки у разі тривалої облоги. З настанням ХІV ст. Хотинська фортеця переходить у руки Молдавського князівства і захищає його землі не тільки від турків, а й від угорців та поляків. Молдавський воєвода Стефан Великий модернізує фортецю, роблячи її більш неприступною. Територія замку збільшилася в три рази, стіни стали вищими до 40 метрів та товщими до 6 метрів. Був також зведений комендантський палац з підвалами, набитими зброєю. Ні за допомогою швидких штурмів, ні довготривалої блокади турки не зуміли відкрити Хотинську фортецю в 1476 році. Султан Мухамед ІІ Завойовник таки «обломив свої гострі зуби» об кам'яницю. І тільки коли Молдова перейшла до складу Османської імперії, Хотинська фортеця стала стратегічним пунктом для підготовки війська у довготривалі походи на європейські та українські землі. 1538 рік - переломний етап в історії замку. Під жорстким натиском польських військ під приводом Сигізмунда І Старшого жителі фортеці, з причини втрати частини стіни, здаються. Щоправда новий молдавський господар Петрі Рареші перебудовує зруйновану частину, розширює межі замку далі на Південь, а посеред відбудованої стіни облаштовує в'їзну вежу. В 1563 році фортеця «стає на коліна» перед козацьким отаманом Дмитром Вишневецьким Байдою. Таким чином, передбачалися переговори з молдаванами про союз проти османів. На жаль, Байда програв і був жорстоко страчений в Константинополі. В 1615 році настав зірковий час для поляків, хоча й недовготривалий. В 1621 році відповідно до Хотинської мирної угоди замок переходить у молдавське підпорядкування. А польсько-козацьке військо долає багатотисячне бусурманське і остаточно зупиняє турецьку експансію, тим самим рятуючи Європу від повного краху. Під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького Хотин неодноразово переходив до рук козацького війська та звільнявся від господарювання польської шляхти. На період 1673 року Хотин був у підпорядкуванні Османської імперії. «Викорінити зло» зуміли знову ж таки спільними зусиллями польсько-українських військ під проводом короля Яна ІІІ Собеського. 1711 -1718 рік - час реконструкції фортеці в Хотині. За цей період султан Ахмед ІІІ робить фортечні стіни більш укріпленими і недоступними для ворога. Було укладено зовнішню лінію оборони загальною площею 22 га. Французькі інженери, що займалися реконструкцією, звели на оборонній стіні кам'яний контрескарп, облаштували три в'їзні брами(Руську,Яську, Бендерську), а також 7 бастіонів. Не забули вони й про склади, казарми для воїнів, бані, майстерні, конюшні та, найголовніше, нову мечеть. Вся ця краса та міць протягом трьох російсько-турецьких воєн не змогла вистояти, росіяни впевнено отримували перемогу. Одній із таких в 1739 році відомий російський поет М. Ломоносов присвятив «Оду на взяття Хотина». Але й господарями росіяни там не стали. Лише в наступному столітті після підписання мирної угоди Хотинська фортеця переходить у володіння Російської Імперії. Але тільки після 1856 року стара будівля фортеці втрачає свою минулу важливість в оборонній сфері. З 1918 по 1944 рр. Хотинська фортеця перебуває під опікою румунських королів, але це триває до того моменту, поки Хотин остаточно не входить до складу УРСР. В 2000 році згідно указу Кабінету Міністрів України Хотинський замок отримує статус державного заповідника. А в 2007 році Хотинська фортеці входить в список «Семи чудес України».

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці У VIII ст., ще до появи замку, на вершині місцевої гори було поселення білих хорватів. Трохи згодом, в кінці IX – на початку Х століття, тут було збудовано дерев’яний форт, в якому розташувалася резиденція князя Лаборця. Проте, після нападу угорців фортеця була спалена і через деякий час ними ж і відбудована. Після цього, в XIV столітті, замок отримала італійська династія Другетів в якості подарунку від угорського короля. В XVII столітті Ужгородський замок багато разів брали в облогу, зокрема в період чисельних бунтів селян та релігійних протистоянь. Останньої облоги фортеця зазнала під час національно-визвольного руху Габсбургів, яким керував Ференц Ракоці II. Він і став наступним власником замку. Потім фортецею керував Міклош Берчені, який розвинув її до рівня головного центру культурно-політичного життя. А наприкінці XVII століття Ужгородський замок віддали уніатській єпархії, яка заснувала тут богословський ліцей. Він проіснував аж до приходу Радянської влади.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Ту́стань — середньовічна наскельна фортеця-град і митниця XII—XVI століть, давньоруський наскельний оборонний комплекс, залишки якого збереглися в Українських Карпатах (Східних Бескидах), у Стрийському районі Львівської області, поблизу села Урич, що на південь від міста Борислава та південний схід від селища Східниця. Унікальна пам'ятка історії, археології, архітектури та природи розміщена серед лісового масиву Підгородцівського лісництва та входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Тустань». Фортеця Тустань була волосним центром, а також митним пунктом на важливому соляному шляху, що вів з Дрогобича на Закарпаття та до Західної Європи. Перші письмові згадки про Тустань відносять до 1340 року, а останні — до 1565 року. На шляху зі Львова через Стрий та Верецький перевал був ще один прямий шлях на Мукачеве, Берегове, Токай, Бесермень. На цьому шляху в XIV — XVI століттях головною митницею була Тустань. Тут збирали соляне мито і мито за переганяння худоби.

Відео, присвячене вшануванню пам’яті жертв голодоморів, створено фахівцями бібліотеки-філії № 2 Сумської публічної бібліотеки

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Старий за́мок або Тернопільський замок — фортифікаційна споруда в місті Тернополі в Україні, пам'ятка архітектури національного значення. Розташований у середмісті на східному березі Тернопільського ставу. Зведений у 1540—1548 роках на лівому березі річки Серету в урочищі Сопільче для охорони південно-східних кордонів Українських земель Королівства Польського від нападів кримських татар. У наш час від замку залишився лише палац.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Тараканівський форт (Нова Дубенська фортеця) -прекрасна пам’ятка фортифікаційного мистецтва XIX століття, розташована на околиці села Тараканів Рівненської області, сьогодні спустошена і покинута. Крізь її стіни проростають дерева, кладка обсипається, а в темних сирих казематах панує тиша. Тараканівський форт – місто привидів. Тараканівський форт було збудовано у 1890 році для захисту Львівської залізниці, і мав він форму ромба. Форт мав все: і пекарню, і баню, і лазарет, туалети і каналізацію, водопровід і вентиляцію. У 1899 було підключено електричне освітлення, а у 1901p. – телефон. Це ціле підземне місто, що мало 4 поверхи під землею, до якого треба було пробиратися підземними ходами...

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Згідно з деякими версіями, Старосільський замок побудували у другій половині XVI століття як весільний подарунок князю Василю Костянтину Острозькому від Яна Тарнавського – коронного гетьмана. За іншими твердженнями, замок у Старому селі збудували в середині XVII століття. Довести чи спростувати обидва твердження поки неможливо. Попри це, замок у Старому селі має стіни висотою у 8 метрів та шириною більше як 2 метри, які до сьогодні дивують своєю могутністю. Площа фортеці становить 2 га. Старосільський замок має форму неправильного п’ятикутника, на кутах якого височіють башти, що оформлені у вигляді корони. Самі башти оздоблені дивними елементами каменепластики, які виконані в стилі пізнього ренесансу. На найбільшій, триярусній вежі зображені княжі герби – Огончик та Леліва, тодішніх острозьких власників. Однак в історії Старосільського замку є і достеменно відомі факти. Зокрема, у 1642 році гетьман запорізького війська Богдан Хмельницький вперше зруйнував фортецю. Після цього замок у Старому селі відбудували і добре укріпили. Да так, що замок витримав кілька турецьких нападів, що й не дивно, враховуючи що за його стінами було зосереджено більшу частину львівського арсеналу.

Скала́-Поді́льський за́мок — оборонна споруда в смт Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області. Пам'ятка архітектури національного значення. Замок розташований на високому скелястому урвищі, на правому березі річки Збруч. Має витягнуту форму, що зумовлено рельєфом місцевості. З трьох боків природний захист забезпечує річка Збруч та її стрімкі скелясті береги. З єдиного доступного південного боку — глибокий рів, кам'яний мур із виступаючою напівкруглою пороховою вежею. Поряд із нею — в'їзна брама, дістатися до якої можна було лише через підйомний міст. Упоперек замкової території розташований двоповерховий палац прямокутної форми, що поділяв внутрішнє подвір'я на господарське і парадне.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Підгоре́цький за́мок (або Палац у Підгірцях) — пам'ятка архітектури епохи пізнього ренесансу і бароко. Розташований у селі Підгірці Золочівського району Львівської області. Замок було збудовано на місці попередньої садиби Підгорецьких упродовж 1635–1640 років за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Сучасного вигляду замок набув після реконструкції 1720-х років за Жевуських, коли було добудовано третій поверх, демонтовано надбрамну вежу тощ

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Пала́ц Ше́нборнів — колишня резиденція та мисливський будинок графів Шенборнів, а з 1946 року — санаторій «Карпати», пам'ятка архітектури національного значення (№ 1128). Розташований у селі Карпати (Мукачівський район, Закарпатська область). Цей палац був побудований графом Ервіном Фрідріхом Шенборн-Бухгаймом у 1890—1895 роках. Коло палацу був розбитий чудовий сад-дендрарій (нині Парк санаторію «Карпати») із декоративним озером у центрі. Висаджені рідкісні породи дерев — самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня (сакура), рожевий бук, італійська глиниця; чагарників — дойція, гортензія тощо. Сам мисливський замок побудований у неоромантичному стилі, що поєднує романські та готичні мотиви. Цікаво відзначити, що початково палацової каплиці не було і замість неї був прохід, а каплиця з'явилася на початку ХХ століття, а також найближчий до озера корпус став двоповерховим. Існує легенда (не підтверджена фактами), що палац має 366 вікон (кількість днів у році, але 366 вікно замуроване та розмуровувалось раз на 4 роки), 52 кімнати (як у році тижнів) та 12 входів (як у році місяців). Замок прикрашений багатим декором (барельєфи, флюгери, вітражі) на тему родової геральдики графів Шенборнів; функціонує баштовий годинник з курантами. У палацовому парку встановлені закладний пам'ятний знак (з написом угорською мовою) і дві скульптурні композиції — «Олень» і «Ведмедиця з ведмежатком». Обриси викопаного наприкінці XIX століття ставка (за задумом власника парку) умовно відтворюють карту Австро-Угорської імперії. Тут свого часу знімалися відомі фільми «Снігова королева» та «17 миттєвостей весни». Наприкінці XIX століття зображення замку-палацу виступало на громадській печатці сусіднього містечка Чинадійово (Сент-Міклош). 1945 року земля та маєтки були націоналізовані, а мисливський замок Шенборнів став санаторієм «Карпати». Частина інтер'єру палацу (меблі, інші коштовні речі) передана до фондів Ужгородського краєзнавчого музею.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: Острозький замок — розташовано на вершині 20-метрового пагорба над долиною річки Вілії, у районному центрі Острог, Рівненської області. Замок було побудовано на місці дерев'яного укріплення зруйнованого монголо-татарами 1241 року. Спочатку це була башта-донжон, яка тепер носить назву «Вежа Мурована». Замок був резиденцією князів Острозьких. Зараз на території Острозького замку розташовано Острозький краєзнавчий музей. Замок був оточений глибоким ровом, наповненим водою. Башти служили оборонною системою для замку: Мурована вежа, Кругла Вежа, Богоявленська церква-фортеця та Надбрамна башта (з 1905 року— дзвіниця)

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Олицький замок Радзивілів - це замок у Волинській області з більш ніж 500-річною історією. Засновником замку вважається князь Микола Радзивілл Чорний. Олицький замок був заснований в 1558 р. Миколою Радзивіллом Чорним – одним із найвидатніших представників роду, який отримав титул «князя на Олиці». Замок був одним із перших укріплень бастіонного типу на Волині. У плані він представляв чотирикутник з бастіонами по кутах та був додатково оточений водоймами. Майже на сто років замок став резиденцією роду Радзивіллів. Довершив його будівництво у першій половині XVII ст. Альбрехт Станіслав Радзивілл, за панування якого Олика досягнула піку свого розквіту. А після його смерті Олика перейшла до несвізької гілки роду та втратила статус постійної резиденції Радзивіллів. З часом замок втратив свою оборонну здатність і у XVIII ст. був перебудований у палацовий комплекс та набув сучасного вигляду.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Оле́ський за́мок — пам'ятка архітектури та історії XIII—XVIII століть, розташований у смт Олесько, Золочівського району Львівської області. Один із найдавніших в Україні замків, імовірно, побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича на плато пагорба, який височить серед заплави річки Ліберція. Уперше згаданий в історичних джерелах 1327 року: замок перейшов у володіння князя Юрія II — сина мазовецького князя Тройдена і його дружини руської княжни Марії (дочки Юрія І), запрошеного боярами на галицько-волинський королівський (князівський) престол після згасання роду Романовичів. Дата дозволяє припустити, як одну із версій, що замок побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича — Андрієм або Левом. Первинно він був низькою оборонною спорудою овальної форми, що відповідала рельєфу горба. Широкий двір, оточений кам'яною стіною, мав один в'їзд з брамою і вежею. Ці мури частково збереглися як нижній ярус сучасного замку.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Микулинецький замок — кам'яний замок знаходиться в смт Микулинці, Тернопільської області, на відстані 23 км від Тернополя. Замок має вигляд квадрата з довжиною стін 75 метрів і товщиною оборонних мурів — 2 метри. На 3-х кутках замку височать круглі вежі, які мали 3 яруси з бійницями для гармат. Із західного боку, де оборонні мури додатково захищені глибоким ровом, замок мав в'їзну браму із звідним мостом. Ще один в'їзд у замок зі східного боку. Всередині фортеці були житлові будинки, а під ними льохи і підземні ходи

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Меджибі́зький замок — пам'ятка фортифікаційної архітектури XVI століття. Стилістика пам'ятки змішана — від мурованого будівництва литовської доби до східноєвропейського ренесансу та псевдоготики XIX ст. Розташований у селищі Меджибіж Хмельницької області, у верхів'ях Південного Бугу, при впаданні в нього річки Бужок, за 30 км на схід від міста Хмельницький і за 1,6 км на північ від автошляху.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці З X ст. розпочалась його славетна історія. Луцький замок неодноразово був в облозі та часто змінював своїх власників. Історія цієї споруди насичена різноманітними перипетіями та неочікуваними поворотами, тому тут розповімо тільки найбільш значимі етапи. Кам’яний замок у XIV столітті починає активно забудовувати литовський князь Любарт, завдяки чому споруда отримала свою другу назву – замок Любарта. У 1366 році Луцьк стає столицею Галицько-Волинського князівства. В середині ж XV ст. Луцький замок майже 2 місяці був місцем для конференції монархів Центральної Європи з питання відсічі Турецькій експансії. Після укладання між Польщею та Литвою Люблінської унії в 1569 році та втрати замком статусу княжої резиденції, головною спорудою двору став будинок єпископа, а сам Луцький замок з середини XVI століття набуває славу центру духовної та судової влади Волині. А після остаточного розділу Речі Посполитої (1795 р.), Луцький замок стали використовуватися в якості канцелярії, архіву та казенного житла. В XX ст. Луцький замок спочатку належав Польщі, а з 1945 р. – УРСР. Сьогодні ж це частина історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таєммниці У 1386 році князь Федір Острозький розпочав будівництво фортеці та її укріплень над річкою Корчик. За іншою версією, яку пропагують деякі історики, першим будівничим замку був Дмитро Ольгердович. Проте це твердження є помилковим, адже у більшості історичних джерел зазначається, що засновником фортеці був князь Острозький, згаданий вище. З трьох сторін замок був оточений глибоким ровом, який надійно захищав фортецю від нападу. Із заходу вона була надійно прикрита річкою. До замку Острозьких можна було дістатися лише через міст, який з'єднував його з навколишнім світом. А в XVI ст. новим власником замку, князем Богданом (Богушем) Корецьким, до фортеці були добудовані нові укріплення[3]. Пізніше, протягом XVII—XVIII століть, Корецький замок був перебудований на зразок палацу. Востаннє, 1780 року, його перебудував князь Юзеф Клеменс Чарторийський.[4] 1832 року палац-замок згорів і відтоді в ньому не проводилося жодної суттєвої реконструкції. Щоправда, в 1920-х роках власник руїн Корецької фортеці Бнінський намагався провести ремонт, але через деякий час роботи були припинені. Цікаво, що на сучасному гербі міста Корець (див. мал. зліва) зображено надбрамну вежу замку Корецьких. У 1386 році князь Федір Острозький розпочав будівництво фортеці та її укріплень над річкою Корчик. За іншою версією, яку пропагують деякі історики, першим будівничим замку був Дмитро Ольгердович. Проте це твердження є помилковим, адже у більшості історичних джерел зазначається, що засновником фортеці був князь Острозький, згаданий вище. З трьох сторін замок був оточений глибоким ровом, який надійно захищав фортецю від нападу. Із заходу вона була надійно прикрита річкою. До замку Острозьких можна було дістатися лише через міст, який з'єднував його з навколишнім світом. А в XVI ст. новим власником замку, князем Богданом (Богушем) Корецьким, до фортеці були добудовані нові укріплення[3]. Пізніше, протягом XVII—XVIII століть, Корецький замок був перебудований на зразок палацу. Востаннє, 1780 року, його перебудував князь Юзеф Клеменс Чарторийський.[4] 1832 року палац-замок згорів і відтоді в ньому не проводилося жодної суттєвої реконструкції. Щоправда, в 1920-х роках власник руїн Корецької фортеці Бнінський намагався провести ремонт, але через деякий час роботи були припинені. Цікаво, що на сучасному гербі міста Корець зображено надбрамну вежу замку Корецьких.

ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці Замок у Клевані – одна з найстаріших пам’яток архітектури Рівненщини. Його над річкою Стублою звели у 1475 році для князів Чорторийських, діячів Великого князівства Литовського, які були засновниками селища. Це була справжня фортеця на узвишші, з міцними стінами товщиною до 4 м, бійницями, п’ятикутними вежами, оточена ровами. Всередині був власний арсенал і 30 гармат для оборони. Дослідники припускають, що будівничим Клеванського замку може бути Ян Ліс, автор львівського арсеналу та співавтор реконструкції львівської ратуші. В’їзд до неприступної фортеці через рови був спершу через підвісний міст, що опускався на ланцюгах, а вже в XVII ст. його замінив кам’яний віадук. Дорога до замку досі мощена ламаним каменем. Замок зазнавав частих нападів ворогів впродовж XVI-XVII ст. Відомо, що 1640 року оборонці замку витримали тривалу облогу татар.