«А ти реально псих!»: як студент Микита Івченко подався у піхоту

«Спочатку мені дали позивний Псих, але я не погодився. Коли я прийшов до хлопців, усіх їх мобілізували, усі були старші за мене на років десять щонайменше. Мені ж був двадцять один рік. Наш заступник командира підійшов, поспілкувався зі мною і сказав: “Друже, а ти реально псих!”. “А чого я псих?” — спитав, а він і пояснив: “Бо уклав контракт у двадцять один рік, відпочивав би собі вдома, пив би каву й гуляв би з дівчатами”», — згадує про те, як побратими-піхотинці відреагували на бажання юнака битися за Україну, харківець Микита Івченко.2022 року, щойно почалося повномасштабне вторгнення, коли багато хто з молоді шукав шляхи виїзду за кордон, Микита Івченко, нинішній студент Навчально-наукового інституту соціології та медіакомунікацій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, без вагань ухвалив рішення стати до зброї. А вже влітку 21-річний доброволець Микита підписав контракт із 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Піхотинцем-стрільцем Івченко в лавах четвертого батальйону пройшов звільнення правого берега Херсонщини й бився за Кремінну на Луганщині.Мінно-вибухова травма ноги не стала на заваді активному й цілеспрямованому Микиті Івченку. Після повернення до цивільного життя він вирішив продовжити навчання у Каразінському університеті — тепер на магістерській програмі з медіакомунікацій. Серед іншого його мотивувало й особисте: поєднати практичний воєнний досвід та інструменти комунікації, щоби проговорювати із суспільством важливі для ветеранів питання, — це потрібно для зменшення дистанції, певних страхів і стигми, а також щоб мати можливість знаходити спільні точки дотику.Тож одразу після складення сесії у Каразінському ми з Микитою зустрілися у подкасті «Пліч-о-пліч». Поговорили про вибір і побратимство піхотинців, послухали історію воїна та, зрештою, поцікавилися, якими тепер є цілі студента.