Дмитро Козацький. Орест більш ніж фотограф Азовсталі

Три місяці в російській облозі на Азовсталі. Чотири місяці в полоні агресора. Дмитро Козацький із позивним Орест — тоді військовослужбовець полку «Азов», нині ветеран, завдяки якому українці побачили наслідки російської агресії у Маріуполі й відчули міць своїх захисників.Унікальні кадри з бункерів Азовсталі без перебільшення облетіли весь світ. На цих фото й відео під землею — українські бійці та парамедики. Покалічені, але незламні. В укриттях Азовсталі ховалися і цивільні: матері й діти, а також люди старшого віку. Усі вони хотіли якнайшвидше вибратися з пастки, але ззовні палало рідне місто під вогнем російських бомбардувань.«Світло переможе» — так називається одна з останніх світлин Ореста з Азовсталі. 16 травня 2022 року. Дмитро Козацький стоїть у приміщенні комбінату з розпростертими руками під променем світла, що падає крізь отвір у стелі від нескінченних ударів потужних снарядів.Попереду захисників Азовсталі чекали тяжкі випробування. За виходом бійців із бункерів металургійного заводу настав полон. Козацький потрапив у колонію в Оленівці. Знущання, тортури, голод, але не зневіра. І диво — а саме так звільнення з полону називає «азовець» — сталося 21 вересня 2022 року.Сьогодні Дмитро Козацький — один із потужних голосів «Азову», що звучить на акціях і конференціях в Україні та світі. Дмитро говорить про звільнення усіх захисників і захисниць Маріуполя. Долучається до проєктів, покликаних зруйнувати стереотипи навколо ветеранів. Він веде активне життя, зокрема працює проєктним менеджером із залучення ветеранів до української оборонної галузі.Чи вдається Дмитрові позбутися іміджу «фотографа з Азовсталі»? Як спонукати людей дивитися на ветерана не з патосом чи жалістю, а на рівних — з повагою і довірою? Про це говорили з Орестом у подкасті «Пліч-о-пліч». Він поділився своїми переживаннями, досвідом і поглядом на майбутнє.Інтерв’ю записано в межах Медіадня премії імені Георгія Ґонґадзе, що відбувся у Харкові 19 липня цього року.