Керрі Вігем — про місця пам’яті, стихійні меморіали та місце злочинців у музеях

Американський науковець Керрі Вігем вивчає, як суспільства після пережитих злочинів і насильства згадують своє минуле та взаємодіють із ним, так як ця травма продовжує впливати на сьогодення й формувати майбутнє. Польові дослідження для своєї дисертації він проводив в Аргентині, Німеччині, Польщі та Сполучених Штатах.Вігем стверджує, що потрібні не тільки красиві простори пам’яті. Якщо вони будуть гарними, але порожніми, то такі меморіали та місця пам’яті не можна назвати вдалими. Запорукою успіху може бути створення меморіалу, який стає центром та відправною точкою для подальшої взаємодії спільноти. До того ж Вігему імпонує думка одного з найвідоміших дослідників просторів пам’яті Джеймса Янга.Той наполягав, що нам варто відмовитися від уявлення про подібні місця як про місця колективної пам’яті з однією чіткою, узгодженою й спільною версією минулого. Натомість він пропонує їх сприймати як простори, що поєднують у собі множинність різних спогадів, різні перспективи та різні способи розуміння минулого. Тому дляВігема значення має не стільки те, як виглядає простір пам’яті, скільки сам процес постійного обговорення й осмислення того, що і як пам’ятає суспільство. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Керрі Вігемом простихійні меморіали, як розповідати історії злочинців, чи треба враховувати думки всіх жертв масових звірств, що відрізняє хороші простори пам’яті від поганих та як різні країни світу працюють із місцями пам’яті. Дана публікація була підготовлена за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Лабораторії журналістикисуспільного інтересу і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її фінансових партнерів.