Леся Українка. ДАВНЯ КАЗКА

В одній країні жив талановитий Поет. Його пісні розходилися по всьому світу, були й порадою й розвагою. Якось Поет лежав у гаю просто на стежині. Гурт мисливський за цілий день нічого не вполював, і лицар сам повертався стежиною. Побачивши Поета, посміявся, що той, напевно, чекає гостинця. Поет же відповів, що в нього є більше багатство — поле, небо, синє море і його думки, які скрізь гуляють на волі. Граф засміявся й сказав, що віддав би увесь той химерний, таємний світ за справжнє графство й замок. Якось приїхав лицар Бертольдо до Поета й попросив допомогти йому завоювати серце прекрасної донни Ізідори. Поет написав серенаду, лицар проспівав її, здобув прихильність дівчини й одружився з нею. На весіллі було багато людей, тільки Поета забули запросити. Спливло багато часу. Бертольдо зажив щасливо разом із дружиною, був справедливим і добрим паном. Але розкішне життя вимагало коштів, тож граф почав уводити різні мита, панщину, податки. Люди жили, як у пеклі. Одного разу пан почув, що по місту ходять співці й закликають до непокори. Бертольдо здогадався: ці бунтівничі думки — від його знайомого Поета, і відправив до нього слуг. Поет відповів, що не хоче надіти на вільні руки золоті кайдани. Тоді граф звелів посадити Поета в темницю, де той і загинув. Текст читає нар. артистка України Ада РОГОВЦЕВА