О п’ятій ранку, 24 лютого. Рецензія на фільм Ольги Журби «Пісні землі, що повільно горить»

О п'ятій ранку, 24 лютого, життя змінилося назавжди. Новий фільм Ольги Журби «Пісні землі, що повільно горить» стає проникливою симфонією про українську націю, що бореться за свою свободу. Від вокзалів, заповнених панікою, до тихих ланів згорілої пшениці — режисерка майстерно передає жахи війни через буденні сцени мирного життя, яке вже ніколи не буде таким. На основі документальних кадрів, знятих на передовій, Журба показує, як війна змінила людей, не вдаючись до прямих зображень насилля, і це робить її роботу ще потужнішою.Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.