Прикинься живою. «Мій рік розслаблення й відпочинку» (2018) Отесси Мошфег

Роман про жінку, яка впала у сплячку на рік — для Марини Гекторівни лише привід поговорити про абсурдність сучасного життя. Що таке інтерпасивність і чому ідеологія «живи на повну» продукує людей, мертвих всередині? Як депресія, психопатія та нарколепсія стали нормою продуктивного життя? Розбираємося разом із Жижеком, Бюн-чул Ханом та іншими філософами. Долучитися і послухати бонусні випуски: https://www.patreon.com/your_local_library Купити мені каву: https://buymeacoffee.com/yourlocallibrary/ 00:00 Інтро 04:30 Інтерпасивність: тульпа, який тусується замість тебе 09:12 Insta-спектакль і «наївний спостерігач» 19:04 Депресія як хронопатологія не-героя 27:22 Ідеальний громадянин: психопат-нарколептик? 38:21 «Людський страйк» проти (анальних) кар’єрних сходів 50:14 Агресивна пасивність: Бартлбі стає attention whore 59:50 Аутро Що ще взяти в бібліотеці? Interpassivity: The Aesthetics of Delegated Enjoyment The Burnout Society Narcocapitalism: Life in the Age of Anaesthesia Going Nowhere, Slow: The Aesthetics and Politics of Depression The Psychopath Factory: How Capitalism Organizes Empathy Capitalism and the Death Drive The Parallax View The Age of Absurdity: Why Modern Life Makes It Hard to Be Happy