В. Вінниченко. ФЕДЬКО-ХАЛАМИДНИК

Оповідання належить до серії творів Володимира Винниченка про дітей. Попри негативні відгуки про Федька з боку його батьків і сусідів, він все ж викликає симпатію, особливо протиставляючись Толі, котрий має хорошу репутацію, але брехливий і боягузливий, що доповнюється фізичною кволістю. Розбишакування Федька потребують мужності та сили волі, а своє головне правило — не брехати, він не порушує аж до випадку з Толею. Проте навіть там він каже, нібито штовхнув Толю на крижину, тільки щоб врятувати Толю від покарання батьком, і тим самими зберегти його гарну репутацію. Толя при цьому постає людиною невдячною, навіть підлою, приховуючи правду. За зовнішніми негативними рисами Федька виявляються позитивні, натомість з Толею відбувається навпаки. Розбишацтво Федька — це форма самовиявлення, заперечення спокою, протест проти пригноблення його як особистості. Смерть Федька інтерпретується як наслідок взаємної відстороненості хлопця від дорослих, які не бажають допомагати «халамиднику», «шибенику», коли той опиняється в небезпеці. Текст читає П. ПАНЧУК