Юна українська майстриня займається бісероплетінням і допомагає Україні

Каміла Муляр приїхала разом с мамою через війну з Кривого Рогу до Риги в квітні 2022 року. Закінчила  Першу Ризьку державну гімназію, має два атестати про закінчення школи – латвійський і український. Поступила  до Української академії друкарства у Львові. Каміла з семи років займається бісеролплетінням, виставляла свої роботи на виставках в Україні. «Більшість схем для виробів, я вигадую та малюю власноруч, надихаючись старими фотографіями наших предків у традиційному вбранні, або «абеткою вишиванки» - так званими літерами, котрі можна перекодувати у візерунки», - каже дівчина. «В людині мають бути поєднані дві особистості. Особистість, яка є науковцем, котра досліджує, перевіряє факти і особистість креативна, творча. Тому я і поєдную свою майбутню професію, яка буде пов’язана з інформаційними технологіями, з бісероплетінням». Нам дуже допомогли у Латвії, коли  ми сюди приїхали майже без речей, з одним наплічником. Я дуже вдячна Латвії, тому  цікавлюся історією, культурою цієї країни. Знаю вже про Кришьніса Баронса,  про латиські дайни. Шукала латиських майстринь, які також займають бісероплетінням, але в Латвії більше тих, хто займається ткацтвом. На вдячність країні, яка нам дала прихисток, я сплела з бісеру прикраси в національних кольорах Латвії». {module widgetid="4" id="media" action="galleryitem" galleryid="1318" layoutid="49" layout="singlegallery" static=""} «У мене є знайомі серед місцевих латвійців, з якими ми брали участь у акціях спротиву, щоб висловити свою позицію проти війни в Україні, щоб Росію визнали країною терористом, яка чинить геноцид українського народу та за звільнення українських бійців з «Азову» з російського полону» «Ми разом з мамою збираємо продукти харчування і переправляємо їх в Україну конкретним людям, бо вони через війну втратили роботу і зараз там дуже важко. Тому ми постійно пересилаємо їм цю допомогу. А також нашим військовим допомагаємо» «Якою я була до 24 лютого 2022 року і, яка я зараз перед 24 лютим 2023 роком? Одразу скажу, що це життя «до» і «після». Є певні моменти, в котрих я змінилася і вважаючи, що в ліпшу сторону. В сенсі розуміння важливості української культури і української мови. Чому важливо розмовляти українською , викорінювати суржик? Бо суржик – спаплюження мови, а діалект – то маленький різновид змішання мов. Багато українців кажуть, що вони почали шанувати усе, що у них є. Я скажу, що я завжди цінувала те, що в мене є. Але я впевнилася, що  не піддаюся паніці і це засвідчив перший день війни, коли ми вимушені були залишити все й збиратися в дорогу, як біженці» «Є люди, які мені щось дають, у яких я можу чомусь навчити, але я їм нічого не можу дати. Тому я залюбки ділюся  своїми знаннями, досвідом, зокрема бісероплетіння, з тими, хто мені нічого не може дати. Це такий ланцюг добра, ланцюг життя. Якщо у когось є бажання, можу провести майстер-клас з бісероплетіння»