У Південній Африці багато ностальгії за СРСР. Російська пропаганда використовує це | Мондлі Маханя

Мондлі Маханя є одним із провідних редакторів у Південній Африці. Він почав працювати журналістом у 1990 році. Тоді на свободу після майже 30 років ув’язнення вийшов Нельсон Мандела. В Південно-Африканській Республіці покінчили із режимом апартеїду і  в країні почалися демократичнні зміни.  Однак до 1994 року загроза громадянської війни в ПАР залишалася реальною. Частина людей відстоювала рівні права і свободи для темношкірого населення, інші хотіли у минуле із сегрегацією і домінуванням расистських поглядів, хтось взагалі мріяв про повернення зулуського королівства на ці території. Мондлі Маханя як репортер описував становлення демократичної Південної Африки. Він мав змогу близько бачити борців з апартеїдом, які були ідеалом для нього раніше. Однак з наближенням він зрозумів, що дехто з них не є вже такими чесними та порядними, як він про них думав. Попри чимало труднощів, поступок та довгих перемовин у 1994 році ПАР обрала першого темношкірого президента Нельсона Манделу. Свої зусилля насамперед новообраний очільник держави спрямував на формування єдиної нації з південноафриканців. Протягом наступних десятиліть Маханя став свідком і розквіту, і занепаду країни і знову її повернення до числа провідних держав Африки. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну він називає агресією і впевнений, що сучасна РФ є повною протилежністю демократичним цінностям ПАР. Найбільше його вразило серед воєнних злочинів росіян викрадення українських дітей. А його візит до Україну у 2023 році на батьківщині багато хто сприйняв неоднозначно і закликав журналіста поїхати до Москви і надати тій стороні також слово.  Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Мондлі Маханею про його дитинство за часів апартеїду, чому південноафриканці ностальгують за СРСР та як російська пропаганда використовує це, як Україні розказувати свою історію Глобальному Півдню та як ставляться в ПАР до Ілона Маска, який є південноафриканцем за своїм походженням.