У Ризі і Варшаві зняли документальні фільми про українських переселенок

Документальні свідчення про війну очевидців – це дуже важливий аспект, який в подальшому допоможе покаранню агресора. «Я хочу розповісти про війну» - саме таку назву має півгодинний документальний фільм за участю українок, які з початком повномасштабної війни Росії проти України опинились у Польщі, аби вберегти життя. У фільмі також беруть участь науковці, зокрема, соціологи Польської академії наук, які працюють над проектом «Свідчення війни» і записують аудіо інтерв’ю з українськими воєнними мігрантами для архіву. Документальний фільм у партнерстві з польським Центром Мерушевського став продовженням цього проекту, але вже у відеоформаті містить низку інтерв’ю з українцями, які постраждали від російської війни. Про презентацію фільму у Варшаві розповідає наша кореспондентка Світлана Мялик, яка також знялася у цьому фільмі. Наразі у Ризі також зняли документальний фільм про українських переселенок. Творча група українок, які переїхали до Латвії з України, та латвійські мешканки, зняла 45-хвилинний документальний фільм «Життя, яке ми не обирали». Українські жінки-біженки розповідають про російську агресію. Фільм «Життя, яке ми не обирали» був презентований в рамках програми Ризького міжнародного кінофестивалю/Riga IFF-2022. {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="305863" layoutid="0" layout="" static=""} Гостя у студії -  волонтерка Юлія Агурєєва. Вона родом з   Дніпра, прожила там все своє життя. Коли почалася війна в Україні, разом із дітьми переїхала до Латвії, в Ригу. Тут займається волонтерською діяльністю. Зокрема, допомагає з поселенням людей, які їдуть транзитом через Ригу, або хочуть тут зупинитися на деякий час, відправляє посилки, надає гуманітарну допомогу в Україну.  Юля неодноразово проводила заняття з психологічної підтримки дітей та дорослих, які зараз перебувають у Ризі через війну в Україні.