Мовний патруль: чи всі звичні слова — наші?

Сьогодні поговоримо про слова, які ми вважаємо звичними українськими, хоча поруч із ними існують давні й дуже колоритні питомі відповідники. Час від часу в мовних дискусіях можна почути суперечки про запозичення. Одні переймаються англізмами, інші — росіянізмами, а хтось звертає увагу на слова, які прийшли до нас із польської мови. І тут важливо пам’ятати: українська мова формувалася століттями, взаємодіючи з багатьма народами та культурами. Тому запозичення — це природний процес. Але водночас цікаво знати й пам’ятати власні, питомі українські слова. Наприклад, поряд зі словом «чекати» в українській мові живе красиве слово «ждати». Поряд із «тримати» — «держати». Поряд зі словом «смажити» — «жарити». І це — не помилка! Замість популярних сьогодні «смаколиків» можна сказати «ласощі». А замість «перепрошую» — просте і щире «пробачте». Деякі з цих слів ми часто зустрічаємо в літературі, народних піснях чи творах класиків. Інші досі активно живуть у різних регіонах України. І чим більше таких слів ми знаємо, тим виразнішим стає наше мовлення. А це був «Мовний патруль» на Радіо ПЕРШЕ. Мене звати Лілія Криницька. Плекаймо своє, відкриваймо красу української мови і користуймося її багатством.