Радіо Перше

Феномен української естради: Ігор Білозір

Феномен української естради: ансамбль "Жива вода"

Феномен української естради: ансамбль "Гуцулочки"

Феномен української естради: Павло Дворський

Феномен української естради: ансамбль "Світязь"

У студії — Юрій Федечко, директор благодійного фонду «Із янголом на плечі». Напередодні свого 58-річчя Юрій Федечко знову кидає собі надзвичайний виклик: 24 години на стадіоні, 240 кіл і 108 кілометрів пішки. 20 серпня на стадіоні «Динамо» у Львові стартує благодійний марафон «Відновлення 58. Далі й… Ти!». Цього разу кожен крок має конкретну мету — зібрати 580 тисяч гривень на програму емоційної реабілітації та оздоровлення українських військовослужбовців, зокрема тих, хто пережив ампутації або повернувся з російського полону. Про силу волі, волонтерство, реабілітацію захисників і про те, чому «Далі й… Ти!» — говорили в нашій студії. Долучитися можна не лише донатом: охочі матимуть можливість пройти разом із Юрієм одне чи кілька кіл, підтримати збір або просто поширити інформацію про нього.

Гостя студії: Олеся Яремчук, документалістка, дослідниця, програмна кураторка програми INDEX: Інституту документування і взаємодії. Говорили про симпозіум «Найбільш документована війна: Поліфонія оповідей», який цьогоріч відбувся у Львові. Симпозіум був присвячений документуванню війни, різним способам розповідати про досвід війни та голосам, які формують її пам’ять.

Гості студії: • Олеся Дутко, начальник відділу культури, туризму, молоді та спорту Сокільницької сільскої ради Львівського району Львівської області; • Тетяна Сторожук, актриса, постановниця театральних вистав, художній керівник Центру мистецтв та дозвілля «Просвіта» в Сокільниах Запросили всіх на особливу подію — фестиваль «Пісні визвольних змагань», що пройде у с. Басівка (територія музею «Криївка підпільної друкарні УПА»), 16 серпня 2026 року На гостей фестивалю чекають виступи талановитих колективів та виконавців: народної чоловічої хорової капели «Прометей», хору «Повстанець», чоловічого ансамблю «Джерело», народного аматорського хору «Серпанок» (с. Шоломинь), Олексія Гука, школи-студії «MELOS» імені Богдана Стефури, народного хору «Надсяння» (с. Сокільники), народного аматорського вокального ансамблю «Гомін» (с. Щирець), ансамблю «Вишиванка» (с. Годовиця), народного лемківського хору «Радоцина» (м. Пустомити), ансамблю бандуристів «Калинове намисто» та ще багатьох цікавих виконавців! Це буде день української пісні, пам’яті, традицій та незламного духу. Тож приходьте самі, запрошуйте рідних і друзів та разом долучаймося до цієї важливої події!

Новини ми чуємо щодня. І саме в них нерідко звучать фрази на кшталт: «Між країнами зростає напруга» або «Парламент відмінив закон». Звучить звично. Але чи правильно? Почнімо зі слова напруга. Ви любили у школі фізику? Навіть, якщо й ні, то все одно, певно, пригадаєте, що напруга — це одна з основних характеристик електричного струму. Ми говоримо: напруга в електромережі, висока напруга, стрибок напруги. А коли йдеться про стосунки між людьми, емоційний стан або складну ситуацію, доречніше вживати слово напруження. Тому правильно сказати: напруження у відносинах між країнами, напруження в колективі, емоційне напруження перед іспитом, напруження в суспільстві. А тепер ще одна поширена помилка. Часто можна почути: «Верховна Рада відмінила закон». Насправді ж закони скасовують. Дієслово відміняти має зовсім інші значення. По-перше, ми відмінюємо іменники, прикметники й займенники за відмінками. По-друге, відмінити означає змінити, зробити іншим. Тож правильно сказати: скасувати закон, скасувати наказ, скасувати рішення, скасувати рейс. А ось відмінювати будемо слова: іменник, прикметник, числівник. І якщо вже говорити про депутатів, то хочеться побажати їм двох речей: добре знати правила відмінювання української мови і вчасно скасовувати застарілі чи недосконалі закони. Тоді, можливо, вдасться й відмінити, тобто змінити, життя в Україні на краще. Отже, запам’ятаймо: напруга — в електромережі, напруження — у стосунках. Закони скасовують, а слова відмінюють.

Уявіть ситуацію. Читаєте новини й бачите: «Інфляція становить 12 відсотків». За хвилину в іншому виданні пишуть: «Інфляція становить 12 процентів». То який варіант правильний? Насправді — обидва. Слова відсоток і процент в українській мові є повноправними синонімами. Вони означають одне й те саме, тому можете сміливо сказати і десять відсотків, і десять процентів. Цікаво, що слово процент прийшло до нас із європейських мов, а відсоток — це власне український відповідник, створений за тим самим принципом: буквально — «від ста». На заході України обидва слова ще в минулому столітті вживали цілком природно. Але за радянських часів слово відсоток вважали небажаним і часто витісняли з офіційних текстів. Сьогодні ж спостерігаємо протилежну крайність — дехто майже не використовує слово процент, хоча воно також цілком нормативне й особливо поширене в науковій та технічній термінології. А тепер ще одна пара слів, які часто плутають. Як правильно: рятівник чи рятувальник? Якщо людина врятувала когось у певній ситуації — вона рятівник. Наприклад: «Ти сьогодні мій рятівник». Так можна сказати другові, який допоміг із важливою справою, або сусідові, який завів автомобіль. А ось рятувальник — це професія. Так називають людей, які працюють у службах порятунку, виїжджають на пожежі, ліквідовують наслідки надзвичайних ситуацій і щодня рятують життя. Отже, запам’ятаймо: відсоток і процент — рівноправні синоніми. А рятівником може стати кожен із нас, тоді як рятувальник — це фах.

Спробуйте пригадати, як ви зазвичай кажете: «Сядь поряд мене» чи «Сядь поруч мене»? А може, «магазин поряд із будинком»? На перший погляд, слова поряд і поруч означають одне й те саме. Але в українській мові між ними є цікава різниця. Поруч означає дуже близько, біля когось або чогось. Наприклад: Сядь поруч мене. Будинок стоїть поруч із парком. Поруч із зупинкою відкрили нову аптеку. Тобто йдеться про місце, про близьке розташування. А ось слово поряд найчастіше означає разом із кимось, одночасно, нарівні. Наприклад: Поряд із досвідченими працівниками працює молодь. Вона завжди була поряд у найважчі моменти життя. Сучасні технології розвиваються поряд із традиційними професіями. Тут уже не так важлива відстань, як спільність, паралельність або перебування разом. Звісно, у живому мовленні ці слова нерідко взаємозамінні. Але якщо хочемо говорити точніше, варто запам’ятати просту підказку. Коли йдеться про місце, обирайте поруч: поруч із будинком, поруч зі мною, поруч із дорогою. Коли ж маєте на увазі разом, нарівні або паралельно, краще сказати поряд: поряд із досвідом приходить мудрість, поряд із навчанням він працює, поряд із нами живуть чудові люди. Отже, маленький секрет гарного мовлення такий: поруч — це про “біля”, а поряд — про “разом”.

Бувало у вас таке: пишете повідомлення й раптом зупиняєтеся. Як правильно сказати: надіюся чи сподіваюся? Багато хто вважає, що це одне й те саме. Насправді між цими словами є ледь помітна, але цікава різниця. Надіятися — це мати надію на когось або на щось. Наприклад: Надіюся на гарну погоду у вихідні. Або: Надіюся на підтримку друзів. Тобто ми покладаємо свої надії на певні обставини чи людей. Сподіватися звучить дещо впевненіше. Це коли ми віримо, що щось, найімовірніше, відбудеться. Наприклад: Сподіваюся вирішити це питання завтра. Або: Сподіваюся, що потяг прибуде вчасно. Є ще кілька цікавих нюансів. Не варто вживати слово надіятися, коли йдеться про щось небажане або негативне. Наприклад, речення «Хворий не надіявся, що опиниться в інвалідному візку» звучить невдало. Краще сказати: не сподівався. І навпаки. Якщо маємо на увазі покладатися на когось, доречніше сказати надіятися, а не сподіватися. Наприклад: Автор надіявся на літредактора й не подбав про стилістичне оформлення статті. Ці відтінки значень добре пояснює Фразеологічний словник української мови, який часто допомагає зрозуміти, як слово живе в реальному мовленні. Отже, запам’ятаймо просту підказку: надіємося на когось або щось, а сподіваємося, що щось станеться.

Літо — гаряча пора для абітурієнтів. У цей час ми часто бачимо оголошення про день відкритих дверей, читаємо про вступну кампанію й бажаємо випускникам успішно скласти іспити. Але саме в таких повідомленнях трапляються мовні помилки. Почнімо з найпоширенішої. Як правильно: день відкритих чи відчинених дверей? Правильний варіант — день відкритих дверей. Чому? Бо двері ми справді відчиняємо і зачиняємо. Але вислів день відкритих дверей давно став усталеним. Тут слово відкритих означає не те, що двері фізично прочинені, а те, що заклад відкритий для всіх охочих. Так само ми говоримо: відкрита людина, відкрита розмова, відкрите серце. Ще одна типова помилка — поступити в університет. Українською мовою ми вступаємо до університету, до коледжу, до ліцею. Прийменник теж важливий: саме до, а не в. Іноді жартують: вступають до університету, а вступити в можна хіба що в калюжу. Усмішка допомагає краще запам’ятати правило. І ще одна пара слів, яка часто викликає сумніви. Що правильно: закінчити чи завершити школу? Нормативно — закінчити школу, закінчити університет, закінчити коледж. А ось дієслово завершити більше пасує до урочистих або узагальнених висловів. Ми можемо сказати завершити навчання, завершити курс, завершити освіту, завершити важливий етап життя. Тож нехай цього літа всі абітурієнти спершу завітають на день відкритих дверей, потім вступлять до університету, а через кілька років успішно закінчать його.

У студії «Радіо Перше» побував художник Василь Коренчук, маріупольський художник, чиє життя і творчість нерозривно пов’язані з Україною. Народився на Хмельниччині, у 1970-х переїхав до Маріуполя, працював художником-оформлювачем на «Азовсталі», а сьогодні живе та працює у Львові. У розмові Василь Коренчук розповів про себе, свій творчий шлях, Маріуполь та про персональну виставку «Від Азова до Карпат», яку презентували у Львові до 75-річчя митця. Для художника ця виставка стала своєрідним мостом між Маріуполем і Львовом, між минулим та сьогоденням.

Вечір понеділка: ЛЬОЛЯ ЛАНДА, шефиня, дослідниця галицько-єврейської кухні, засновниця ресторану "Єрусалим"

Сьогодні знову прогуляємося Львовом і спробуємо розібратися, хто такі полікер, цербер, термінатор та швидрига. Почнімо з питання: хто такий полікер? Якщо ви подумали про якогось загадкового героя детективу — майже. У львівській ґварі полікер — це поліцай. А постерунковий — дільничний. І тут уже можна уявити цілий сюжет: полікер викликає постерункового, бо десь бешкетує якийсь… цербер. Щоправда, цербер, або кербер, у львівській ґварі — зовсім не триголовий пес із грецької міфології. Так називали вахтера. А тепер — слово, яке особисто мені дуже подобається. Термінатор. Не Арнольд Шварценеггер. Не машина з майбутнього. У львівській ґварі термінатором називали помічника майстра. А швидрига — це швець. Різуля — різник. Ганделес — торгівець. Побережник — лісник. А шимон — двірник. Слухаєш цей перелік і думаєш: якби не пояснення, можна було б вирішити, що це назви персонажів якогось нового фентезійного серіалу. Але це — наша мовна історія. І найцікавіше, що львівська ґвара — це не просто «смішні старі слова». Це цілий мовний пласт, який формувався під впливом різних культур і мов, що співіснували у Львові. Частина цих слів зникла з повсякденного вжитку, а частина ще може бути зрозумілою сучасним львів’янам. Тож якщо наступного разу почуєте, що хтось називає двірника шимоном, не поспішайте виправляти. Спочатку запитайте: а може, це просто львівська ґвара?

Сьогодні поговоримо про те, чому львівська ґвара звучить так незвично — і звідки в ній взялося стільки різних слів. Є міста, які мають свій акцент. А є Львів, який, здається, має ще й власний словник. Скажімо, ви могли почути бельфер, мулик, полікер, гайцер або балаґула. І якщо не знати значення цих слів, можна подумати, що це назви якихось персонажів із фантастичного фільму. А насправді це були цілком звичайні люди: учитель, муляр, поліцай, помічник машиніста і візник. То звідки ж узялася така мовна строкатість? Львівська ґвара, або львівська говірка, формувалася десятиліттями. І в ній змішалися слова з різних мов — української, польської, німецької, єврейської, угорської і навіть англійської. Тобто місто змінювалося — і разом із ним змінювалася мова його мешканців. Саме тому поруч могли існувати слова, які сьогодні здаються нам дуже далекими одне від одного. Наприклад, ганделес — торгівець, побережник — лісник, швидрига — швець. Але ґвара — це не лише про слова. Це ще й про пам’ять міста. Бо коли слово виходить із ужитку, разом із ним може зникнути частинка історії: як називали професії, куди ходили люди, як спілкувалися між собою, як жартували. Саме тому такі словники — це не просто збірники дивних слів. Вони допомагають почути Львів таким, яким він був колись. А тепер маленьке домашнє завдання. Якщо ви почуєте від старших родичів якесь дивне львівське слово — не поспішайте його виправляти. Запитайте, що воно означає. Можливо, саме так ви врятуєте від забуття маленьку частинку львівської мовної історії.

Сьогодні поговоримо про те, як правильно називати різні частини України — і чому це важливо. Західна Україна. Східна Україна. Центральна Україна. Звучить звично, правда? Але в українській мові правильніше говорити захід України, схід України, північ України та південь України. Чому? Бо Україна — цілісна держава. У неї немає окремих «західної» чи «східної України». Так, є західні області України, східні області, північні та південні області. Є різні регіони, кожен зі своєю історією, традиціями, культурою, говірками. Але це частини однієї України. І тут важливо не плутати: ми можемо сказати «на заході України цього року більше снігу», «на сході України тривають бойові дії», «на півдні України дозрівають кавуни». А ось перетворювати ці напрямки на окремі назви країни — «Західна Україна», «Східна Україна» — не варто. Бо слова теж формують наше сприйняття. Поділ України на нібито окремі частини — це не просто географія. Такі формулювання десятиліттями використовувалися в російській пропаганді, щоб створювати образ «різних Україн» — із різною історією, культурою та нібито різними цінностями. А Україна не складається з кількох Україн. У нас є захід і схід, північ і південь. Є Львівщина, Харківщина, Одещина, Донеччина, Полтавщина, Чернігівщина — різні, самобутні, але українські. Тож запам’ятаймо просту річ: захід і схід — це напрямки. Україна — одна.

Сьогодні поговоримо про вислів «тим не менше» і спробуємо з’ясувати, чи справді він такий український, як нам здається. «Ми дуже втомилися, тим не менше продовжили працювати». Знайома фраза? Звучить цілком по-українськи. Настільки, що багато хто навіть не замислюється, звідки вона взялася. А от мовознавці мають до неї запитання… Вислів «тим не менше», як і коротший варіант «тим не менш», вважають калькою з російського «тем не менее». В українській мові він почав поширюватися лише кілька десятиліть тому, а раніше в доступних словниках його не фіксували. То що ж сказати замість нього? Українська мова має чимало природних відповідників. Наприклад: проте — «Ми втомилися, проте продовжили працювати». Або однак: «Було складно, однак ми впоралися». Можна сказати все-таки або все ж таки: «Було пізно, а все-таки ми вирішили залишитися». Є ще втім, з усім тим, хай там як, а іноді цілком достатньо звичайного але. Наприклад: «Було важко, але ми не здалися». І погодьтеся, українська тут зовсім не бідна. Нам навіть є з чого вибирати. Тож наступного разу, коли рука вже тягнеться написати «тим не менше», спробуйте зупинитися на секунду. Можливо, саме там краще звучатиме «проте», «однак», «втім» або просте «але». Бо іноді найкращий спосіб зробити мовлення українськішим — не вигадувати нічого нового, а повернутися до власних природних слів.

Сьогодні поговоримо про три слова, які часто плутають: освічений, досвідчений та обізнаний. А почнемо з маленької мовної пастки. Якщо ви хочете похвалити людину і сказати, що вона має хорошу освіту, чи можна назвати її «освідченою»? Ні. Слова «освідчений» або «освітчений» у такому значенні в українській мові немає. Правильно — освічений. Освічена людина, освічена молодь, освічений фахівець. Тобто людина, яка має освіту, знає багато, є грамотною та культурною. Але тут легко потрапити в іншу пастку. Досвідчений — це зовсім не те саме, що освічений. Досвідчений — той, хто має великий практичний або життєвий досвід. Наприклад: досвідчений лікар, досвідчений учитель, досвідчений керівник. Людина може бути дуже освіченою, але ще не мати достатнього практичного досвіду. І навпаки — можна мати величезний життєвий досвід, але не бути академічно освіченим. А є ще третє слово — обізнаний. Обізнаний — це той, хто добре знається на чомусь, добре поінформований. Наприклад: обізнаний із законодавством, обізнаний у сучасних технологіях, обізнаний співрозмовник. Тож запам’ятаймо просту трійку. Освічений — має освіту.
Досвідчений — має досвід.
Обізнаний — добре знається на чомусь. І якщо наступного разу хтось назве себе «освідченим спеціалістом», не поспішайте виправляти. Спочатку з’ясуйте, що він хотів сказати. Можливо, він освічений, досвідчений або обізнаний. А може, й усе це одночасно.

Феноме української естради: ансамбль "Кобза"

Феномен української естради: гурт "Арніка"

Феномен української естради: Василь Зінкевич

Феномен української естради: Назарій Яремчук

Феномен української естради: Микола Мозговий

На вухах: попурі з пісень Скрябіна

На вухах: Цвях "Копаємо"

На вухах: Сергій Асафатов "Сумна"

На вухах: Марта Адамчук "Поцілована сонцем"

У студії Радіо Перше побували мисткині Лада Вербіна та Валерія Агафонова, говорили про мистецько-спільнотний проєкт «Стежки через двір». Лада Вербіна — художниця, яка працює з живописом, графікою та об'єктами, досліджуючи теми локальної пам'яті, приналежності до місця й культурної спадщини. Валерія Агафонова — архітекторка, яка працює на перетині архітектури, мистецтва та партисипативних практик, досліджуючи, як простір впливає на взаємодію людей і спільнот. У студії вони розповіли про проєкт «Стежки через двір», його ідею, творчі практики та те, як через спільне дослідження міського простору, пам'яті й взаємодії з громадою народжуються нові мистецькі історії.

Гість студії: Олександр Білевич, керівник Федерації більярдного спорту Львівської області. Говорили про те, як більярд стає не лише видом спорту, а й ефективним інструментом фізичної та психологічної реабілітації ветеранів. У львівському більярдному клубі ZOVEX діють безкоштовні регулярні тренування для ветеранів, де учасники можуть покращувати координацію, концентрацію, спілкуватися з побратимами та повертатися до активного життя. Окрему увагу приділили Кубку Воїнів з більярдного спорту «Пул 8» — турніру, який 10-12 серпня 2026 року об'єднає ветеранів та військовослужбовців. Захід відбудеться за підтримки Департаменту спорту, молоді та туризму Львівської ОДА, більярдного клубу ZOVEX, Ветеранського корпусу Львівщини та Федерації більярдного спорту Львівської області. Також поспілкувалися про розвиток дитячого більярду на Львівщині. Федерація працює над популяризацією цього виду спорту серед дітей, адже більярд розвиває логічне мислення, уважність, стратегічне планування та концентрацію, а також запрошує школярів на тренування! 🎱 Реєстрація на Кубок Воїнів: https://forms.gle/AgrQvHWK3FzU1Ehe6 📲 Сторінка Федерації більярдного спорту Львівської області: https://www.facebook.com/billiard.lviv

Сьогодні в ефірі Радіо Перше гостем став Андрій Романчук — заступник командира полку безпілотних систем «Лава» корпусу «Хартія». Говорили про те, як сьогодні працює один із найтехнологічніших підрозділів Сил оборони. Основний напрям роботи полку — дальня розвідка та ураження противника за допомогою безпілотних систем, застосування повітряних ударних і розвідувальних дронів, наземних роботизованих комплексів, системи ISTAR та власних R&D-розробок. Це приклад того, як сучасна війна дедалі більше спирається на технології, аналітику та інтелектуальне планування операцій. Окремо згадали про можливості для львів'ян долучитися до полку. Нині «Лава» активно комплектує підрозділ у Львові, тож є вакансії не лише для операторів безпілотників, а й для фахівців із розвідки, аналітики, логістики, зв'язку, підготовки та кадрової роботи. Дізнатися більше про службу можна на сайті: https://khartiia.org або за номером 3333.

У суботу, 8 серпня, у Львівському скансені (Шевченківський гай) відбудеться благодійний концерт-презентація проєкту «Музичні історії України». Авторкою проєкту є українська композиторка та піаністка Марія Яремак, яка разом із командою представить першу в Україні фентезійну книгу нот, натхнену українськими легендами, фольклором та культурною спадщиною. Під час концерту прозвучать авторські композиції Марії Яремак у супроводі камерного складу INSO-Lviv Orchestra, а також за участі Андрія Яцківа, Уляни Горбачевської та MELOVIN. Гостей також чекають презентація книги, благодійний аукціон та автограф-сесія з авторами. Усі зібрані кошти спрямують на друк книжок, які безкоштовно передадуть музичним школам України. Про майбутній концерт та ідею проєкту Марія Яремак розповіла в ефірі Радіо Перше, запросивши львів'ян і гостей міста долучитися до події, що поєднає сучасну авторську музику, українські традиції та благодійну мету.

Феномен української естради: Мінімалізм “Тріо Маренич”

Феномен української естради: Квітка Цісик і її заокеанські “Два кольори”

Феномен української естради: Мода на українську естраду і ВІА “Ватра”

Феномен української естради: Гуцульська легенда і поява “Червоної рути”

Феномен української естради: народження ВІА “Смерічка”

На вухах: KAMRAD "Вся з краси"

На вухах: Лея "Пошрамована"

ROSEQUIT / РОЗКВІТ "Ніч"

Околиця "Тим, хто був до нас"

На вухах: Положинський, Чемеров "Понад Хмарами"

Вечір понеділка: Ляна Мицько, керівниця Львівського Муніципального Мистецького Центру, продюсерка та музикантка

Гостями студії стали Роман Лаврентій — театрознавець, член Експертної ради Всеукраїнського фестивалю-премії GRA, викладач ЛНУ ім. Франка, та Максим Голенко — режисер і керівник Театру Заньковецької. У розмові говорили про шортліст VIII Всеукраїнського фестивалю-премії GRA — головної театральної премії України. Обговорили цьогорічних фіналістів, тенденції сучасного українського театру, критерії відбору вистав та те, чому саме ці постановки увійшли до короткого списку. https://nstdu.com.ua/festival/shortlist-8-festivalyu-premiyi-gra/

Гостями ефіру Радіо ПЕРШЕ стали Мар'яна Савка, письменниця та засновниця фестивалю BestsellerFest та Видавництва Старого Лева, та Тетяна Пилипець, кураторка бібліотечного кластеру фестивалю, які запросили слухачів на BestsellerFest 2026 — найбільший літній книжковий фестиваль України. 📚 Уже 7–9 серпня у львівському !FESTrepublic на всіх книголюбів чекають три дні зустрічей із найпопулярнішими українськими та закордонними авторами, презентації книжкових новинок, автограф-сесії, книжковий ярмарок за участі понад 50 видавництв, публічні дискусії, спеціальна фентезі-програма, концерти, дитячі події, фудкорти та особлива фестивальна атмосфера. Цьогоріч програма налічує понад 120 подій, а в центрі уваги — двадцятка українських бестселерів та їхні автори. Не пропустіть можливість стати частиною головної книжкової події цього літа! Зустрінемося 7–9 серпня на BestsellerFest 2026 у Львові! 💙💛 https://bestseller.fest.lviv.ua/

В ефірі Радіо Перше Христина Парубій, директорка Благодійного фонду імені Андрія Парубія та племінниця Андрія Парубія, розповіла про фестиваль української середньовічної культури «Ту Стань. Шлях Героя». Фестиваль відбудеться 31 липня – 2 серпня на території Державного історико-культурного заповідника «Тустань» у селі Урич на Львівщині. Цьогоріч подію присвятили пам’яті одного із засновників фестивалю — Андрія Парубія. На гостей чекають лицарські бої, реконструкції штурму фортеці, середньовічні ремесла, ярмарок, історичні експерименти, літературна сцена, дискусії та концерти українських виконавців. Також фестиваль має благодійну мету — збір коштів на підтримку українських військових. Потрапити на фестиваль можна, придбавши квитки на один, два або всі три дні заходу. Організатори також передбачили сімейні квитки, пільгові знижки для студентів, школярів і пенсіонерів, а для учасників бойових дій та дітей до 6 років вхід є безкоштовним: https://gastroli.ua/en/events/tu-stan-shlyah-geroya

Куди зникли препарати на основі гіалуроновоі кислоти? Чи варто зараз боятися гіалуроновоі кислоти? by https://radiopershe.com

У День вшанування пам'яті захисників і захисниць України, страчених, закатованих або загиблих у полоні, гостем програми «Інший погляд» став оборонець Маріуполя, ветеран полку «Азов» Віталій Кулагін. Під час розмови він поділився історією створення своєї виставки «Закарбовано/Загартовано», яка народилася з особистого досвіду оборони Маріуполя та 35 місяців російського полону. Свої роботи автор створює під творчим псевдонімом Мар'ян Білокінь. Експозиція складається з чорно-білих графічних робіт, виконаних лінером. За словами Віталія Кулагіна, така техніка є символічною: «У полоні кольори зникають, залишаючи тебе із чорно-білою, німою реальністю. Лінер не пробачає помилок – усе як на війні». Через малюнки автор розповідає про Маріуполь, облогу міста, полон, пам'ять про загиблих побратимів та долі українців, які досі перебувають у російських тюрмах. Після успішної презентації у Києві виставка «Закарбовано/Загартовано» приїхала до Львова. Її можна відвідати у просторі Mariupol Reborn, де експозицію відкрили до роковин теракту в Оленівці.

Український поет, музикант і культурний діяч Григорій Семенчук став гостем студії Радіо ПЕРШЕ, де розповів про проведення 11-го фестивалю «Місяць авторських читань» (МАЧ) у Львові. Україна бере участь у фестивалі з 2015 року, а Львів став одним із міст-господарів поряд із Брно, Остравою, Кошицями та Вроцлавом. Унікальність проєкту полягає в тому, що письменники та письменниці подорожують між кількома країнами, зустрічаючись із читачами та презентуючи свої нові твори. Авторські читання та дискусії фестивалю доступні для перегляду онлайн: https://www.youtube.com/@Місяцьавторськихчитань/streams