Мовний патруль: чому мова – це і про сенси?

Сьогодні ми вкотре повернемося до болісної фрази «какая разніца». На жаль, зростає відсоток українців, які повертаються до російської мови після нетривалого переходу на українську. І з новою силою в суспільстві починає нуртувати думка, що «неважливо, якою мовою говорити, важливо ЩО». Проте вона дуже небезпечна і погодитися з нею це визнати неважливість саме української мови. Ми завжди зобов’язані пам’ятати, що мова, а саме звуки та артикуляція, — це важливий аспект смислового наповнення того, що ми хочемо сказати. І саме це впливає на формування характеру особистості і навіть народу. От, до прикладу, послухайте німецьку та італійську — відчуваєте різницю у милозвучності? Але ще цікавіше — спостерігати та аналізувати первинні смисли, запаковані в прості слова. То ж сьогодні на нашому мовно-хірургічному столі – російські слова та українські відповідники. Запасаємося скальпелями і розпочинаємо операцію 1. Лікар — Врач – Лікар (укр.) — від «лікувати», прямо пов’язане з процесом оздоровлення. – Врач (рос.) — від «врать» / «ворожить», первісно: «той, хто лікує заклинаннями». Українське слово підкреслює результат (лікування), російське — спосіб (замовляння). 2. Лікарня — Больница – Лікарня (укр.) — там, де лікують. – Больница (рос.) — там, де хворіють (болеют). І таких прикладів насправді багато. Досліджувати можна довго. Додам тільки наостанок, що: Мова (укр.) — це процес мовлення, донесення смислів через звуки. Язык (рос.) — має два значення: і як «мова» (тобто звукове оформлення думок), і як «язык» — орган у ротовій порожнині, який просто бере участь у цьому процесі. Тому війна з лексикою — це війна з ідентичністю. Мова має значення: якою мовою ми говоримо, такими і стаємо людьми. Пам’ятаймо це і розмовляймо українською.