Мовний патруль: львівська ґвара_част. 2

Сьогодні знову прогуляємося Львовом і спробуємо розібратися, хто такі полікер, цербер, термінатор та швидрига. Почнімо з питання: хто такий полікер? Якщо ви подумали про якогось загадкового героя детективу — майже. У львівській ґварі полікер — це поліцай. А постерунковий — дільничний. І тут уже можна уявити цілий сюжет: полікер викликає постерункового, бо десь бешкетує якийсь… цербер. Щоправда, цербер, або кербер, у львівській ґварі — зовсім не триголовий пес із грецької міфології. Так називали вахтера. А тепер — слово, яке особисто мені дуже подобається. Термінатор. Не Арнольд Шварценеггер. Не машина з майбутнього. У львівській ґварі термінатором називали помічника майстра. А швидрига — це швець. Різуля — різник. Ганделес — торгівець. Побережник — лісник. А шимон — двірник. Слухаєш цей перелік і думаєш: якби не пояснення, можна було б вирішити, що це назви персонажів якогось нового фентезійного серіалу. Але це — наша мовна історія. І найцікавіше, що львівська ґвара — це не просто «смішні старі слова». Це цілий мовний пласт, який формувався під впливом різних культур і мов, що співіснували у Львові. Частина цих слів зникла з повсякденного вжитку, а частина ще може бути зрозумілою сучасним львів’янам. Тож якщо наступного разу почуєте, що хтось називає двірника шимоном, не поспішайте виправляти. Спочатку запитайте: а може, це просто львівська ґвара?