Мовний патруль: мова в кулінарних рецептах

Сьогодні поговоримо про мову, яка може зберігатися не лише в книжках чи словниках, а й… у кулінарних рецептах. 1913 року родина Вавринюків приїхала із Західної України до Канади. Дев’ятирічна Савеля Вавринюк згодом стала першою українкою в Канаді, яка обрала фахом домашню економіку. Але для нас цікавіше інше. Савеля Стечишин, як вона стала після одруження, шість років збирала українські кулінарні рецепти — розсіяні по канадській українській діаспорі. І тут починається дуже цікава мовна історія. У 1957 році вона видала англійською мовою книгу Traditional Ukrainian Cookery — «Традиційна українська кухня». Фактично це був своєрідний переклад української кулінарної традиції іншою мовою і для іншої реальності. Українські рецепти потрібно було зробити зрозумілими канадцям: грами перетворити на склянки та унції, звичні українські продукти замінити тими, які можна було купити в канадській крамниці. Але разом із цим зберігалася головна річ — українська кулінарна традиція, а отже, і слова, назви страв, способи приготування, сама мовна пам’ять про їжу. Бо мова — це не тільки граматика й словник. Це ще й те, як ми називаємо те, що їмо, що готуємо, чим пригощаємо інших. Саме цю роботу сьогодні продовжує проєкт Seeds & Roots 2.0 — цифрова бібліотека історичних українських кулінарних текстів. І важливо: проєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Бо іноді, щоб зберегти мову, треба зберегти не лише слова. Треба зберегти контекст, у якому ці слова жили. А українська кухня — один із таких контекстів.