Мовний патруль: припинда - що це?

Сьогодні поговоримо про слово, яке останнім часом раптом стало дуже модним. І це — «припинда». Звучить загадково, правда? А ще цікавіше те, що слово справді не нове. «Припинда» зафіксована в етнографічних та мовознавчих джерелах. Наприклад, у словнику Катерини Матейко «Український народний одяг» це слово має значення жіночого передника, а в іншому регіоні — запаски. Етимологічний словник української мови подає «припинду» як фартух. Тобто слово справжнє. Діалектне, давнє, українське. Але тут починається найцікавіше. Сьогодні «припиндою» часто називають плетений пояс або декоративний аксесуар із макраме, який носять поверх сукні, спідниці, вишиванки чи навіть джинсів. Чи можна так казати? У сучасному вжитку — так. Слово отримало нове життя і нове, сучасне застосування. А от називати такий макраме-пояс автентичним елементом давнього українського костюма — уже не варто без додаткових доказів. Бо давня «припинда» і сучасний аксесуар — це не обов’язково одна й та сама річ. І ось тут для мене є важливий мовний урок. Мова може повертати нам старі слова і давати їм нове життя. Але разом із цим не варто вигадувати минуле. Якщо сучасна річ отримала старовинну назву — це чудово. Просто назвімо її сучасним переосмисленням, а не автоматично «автентикою». Бо знати своє — це не означає домальовувати те, чого ми не знаємо.