Мовний патруль: про "крісло колісне"

Сьогодні поговорімо про термін “крісло колісне”. То ж чому "крісло колісне" і що з ним так чи не так? "Крісло колісне" в українській мові замінило інвалідний візок/інвалідну коляску з очевидних причин – через сильні негативні конотації цих словосполучень. А в чому ж причина, з якої і "крісло колісне" так сильно муляє? Можливо, тому що це - латинська практика: саме так завше звучать усі довколамедичні терміни, як от ліки, хвороби тощо. Українська мова не те щоби мала фіксований порядок слів, але і поєднання іменник+прикметник для нас незвичне. То ж де прагматично вживається саме поєднання іменника з прикметником саме в такому порядку? 1. Поезія. "Вітер червоний навіває зі сходу...". Але зараз ця категорія нам некорисна. 2. Інвентарні списки. Якщо у нас є багато однакових об'єктів із різними ключовими властивостями (ключ гайковий, ключ розвідний), ми будемо записувати ці об'єкти саме так, оскільки це відповідає базовим правилам категоризації. Тому Крісло колісне у нашому інвентарі буде перед Кріслом офісним, але тільки тому що вони обидва - крісла. 3. Підкреслення суперлатива. Якщо просто найвищого ступеня порівняння – недостатньо, в звертанні до людини прикметник може ставати позаду іменника у конструкції формату "Імениннику наш дорогий". 4. ОбрАзи і пейоративи. Наприклад, "турок небесний", "туман вісімнадцятий". Але кажучи про крісло колісне, ми ані пишемо поезію, ані вносимо його в інвентар, ані порівнюємо з не-колісними кріслами. То ж єдине поле, яке залишається - ті самі негативні конотації і образливі нотки. А як вам звучання цієї конструкції - крісло колісне? Обіцяю, що поговоримо про це ще.