Мовний патруль: що означає слово «празник»?

Сьогодні пропоную відійти від правил і наголосів, а зосередитися на ... празнику. Бо ця тема й народилася з нього: нещодавно у селі, де ми з донькою вже чотири роки мешкаємо, був празник – на ДмИтра (наголошують тут саме так!) Православні християни відзначають День святого Дмитра 26 жовтня. Це свято знаменує собою вшанування святого Дмитрія Солунського, який є покровителем воїнів і одним із найбільш шанованих святих. За народними уявленнями святий Дмитро вже приносить зиму. З цього дня свійських тварин уже не вигонять на пасовиська. Господарі розплачуються з пастухами, а ті святкують закінчення сезону. Закінчується й період сватання, адже скоро почнеться Пилипівка – піст, а з нею припиняються і весілля. Особливо шанується Дмитрівська субота перед днем пам'яті святого Димитрія, її ще називають в українській традиції родинною або дідовою суботою. Того дня справляють осінні поминки померлих родичів, панахидою в церкві та обідом вдома. Існує повір'я, що в ніч проти із суботи на цвинтарі можна побачити тіні померлих, як вони встають із гробів і розходяться по хатах своїх родичів. Моторошно? Як на мене, то воно трохи перегукується із Хеловіном - не української традиції, але схожої айдентики. То що ж означає слово «празник»? Воно прийшло в українську мову з церковнослов'янської і означало "порожній", тобто вільний від будь-якої роботи день. Тлумачний словник про нього каже так: ПРАЗНИК, а, ч. 1. розм. Те саме, що свято. Ці слова часто варіюють у вживанні. Інколи в межах одного контексту можуть вживатися навіть обидва слова. Із празником пов'язані такі слова, як "попразник" (перший день після "празника"), "празний" (ледачий, марний), "празникувати" (нічого не робити). А ще від нього пішло московське «праздновать». А от нам уміло нав’язували десятиліттями, що в українській чи не все походить від російської. Тільки от правда інша. Та й навіть більш-менш освічена людина знає, що українська – давніша, багатша і повніша мова.