Мовний патруль: штучні мови в попкультурі

Сьогодні поговоримо про штучні мови в попкультурі — і про те, як далеко можна зайти, якщо вигадати не просто кілька слів, а цілу мову. А ви коли-небудь замислювалися, навіщо вигаданим героям вигадані мови? Здавалося б, навіщо створювати цілу мову для ельфів, якщо можна просто написати: «Вони поговорили ельфійською»? Але для Джона Толкіна цього було замало. Саме його вважають одним із головних творців сучасної культури конланґів — від англійського constructed language, тобто сконструйованих, штучних мов. І тут є цікавий парадокс. Зазвичай письменник спочатку вигадує світ, а вже потім думає, якою мовою там розмовляють. А у Толкіна було майже навпаки: Середзем’я значною мірою створювалося для того, щоб у ньому могли функціонувати його мови. Толкін розробляв не лише слова, а й граматику, історію мов, їхні зміни з часом. Тобто історія ельфійських мов — це водночас історія самого Середзем’я. Найвідоміша з них — квенья, мова високих ельфів. Її часто називають золотим стандартом серед штучних мов. Одним із мовних референсів для Толкіна була фінська. У квенья є десять відмінків, чотири числа, а ще — увага — двоїна. Тобто теоретично мовою високих ельфів можна сказати щось на кшталт: «дві гімні». Так, тепер і ви з цим живіть. А от ельфійська, яку ми найчастіше чуємо у фільмах, — це синдарин, мова сірих ельфів. Наприклад, нею розмовляє Трандуїл. Її мовним референсом для Толкіна була валлійська. І наостанок — маленька загадка для тих, хто уважно дивився «Володаря перснів». Пам’ятаєте напис на Персні Всевладдя? Це не просто красиві закарлючки. Це тенґвар — система письма, яку Толкін створив для своїх мов. Причому тенґвар — це не окрема мова, а саме система письма. Нею можна записувати різні мови. І так, її можна адаптувати навіть для української. От вам і відповідь на запитання, навіщо вигадувати мову для вигаданого світу. Бо для Толкіна мова була не декорацією. Вона була способом створити сам світ.