Поезія Ілони Ельтек: "Не забудь, що дні тепер коротші..."

Не забудь, що дні тепер коротші І все довші, довші вечори... Тож усе, чого ти "сильно хочеш" Є важливим тільки до пори. Далі осінь... і не так важливо, Скільки днів залишиться в житті, А, чи є насправді ти щасливим? Ось, що треба мати на меті. Бо тебе є створено для щастя, Для любові, світла і добра. Кожен день приймай своє причастя І побачиш - зрушиться гора, Розійдуться хмари над тобою, Непорушним стане фронт і тил. Бережи свій дух - найвищу зброю І ще пару запасних вітрил. Бо виходять в море кораблями, Повертаються далеко не усі... Але ті, що стануть маяками - Будуть світлом спільної осі. Тож, коли ти здатися захочеш - Із руїн фортецю сотвори! Пам'ятай, що дні стають коротші, Але є ще довгі вечори...