Поезія Ілони Ельтек: "Вирівнюй спину і тримай удар..."

Вирівнюй спину і тримай удар, Бо йдуть часи, не кожному під силу. Хай зустріч із тобою, наче дар Відчує кожен, хто загубить крила. Неси в собі - і радість, і любов, Неси себе як дар, що є найбільший, Бо, скільки би не було в світі мов - Найважливіше чується у тиші, В обіймах теплих, в поглядах ясних, В турботі і підтримці, що між нами. І не чекай, аби цей вітер стих... Нам часом треба стати вітряками! Нам часом треба вийти уперед І може навіть дряпатися вгору, Зустрітися зі страхом тет-а-тет, Щоб стати кращим, аніж був учора. Щоб стати краплею, де буде океан, Зустріти мить - єдину, незабутню... Бо в Бога є для кожного свій план І в Бога є для кожного майбутнє. Бо й у святого є своє "колись", А в грішного - попереду дорога... Іди навпомацки, як страшно - помолись. Іди наосліп, якщо йдеш до Бога... І в мить, як стане важчим твій тягар І щось таке болітиме у грудях - Вирівнюй спину і тримай удар! Хай хтось тебе у світі не забуде...