Полезія Ілони Ельтек: "А світ такий. Не чорний і не білий..."

А світ такий. Не чорний і не білий. Тут треба мати хист до кольорів... Тут треба мати неймовірну силу, Щоб жити так, як мріяв і хотів. Щоб називати все своїми іменами, Не бідкатись на долю, чи людей, Бо можна обійнятися словами, Або, як кулі - витягти з грудей... Бо світ такий... У темряві і світлі, У досконалих формах - простота. А люди є яскраві й ледь помітні, А є такі як ти... на все життя. А є такі... а, може, вже й немає, Бо ти прийшла в найважчий із часів. Бо ти пройшла зі мною аж до краю, Коли я і не мріяв, й не просив. Коли я б й не наважився молити У Господа таких прекрасних див... А ти була зі мною менше миті, Та в мить цю я усю тебе прожив. З тобою я отримав дивну силу, З тобою я відчув жагу життя. Наш світ такий. Не чорний і не білий. Як жаль, що ти чиясь, а не моя.